Зовсім без надії в голосі Айрі перепитала:
— Що?
— Ой, та нічо, Айрі, ціп’ятко. Нічо, нічо. Пусти, я йду підсмажу тумати. Я вже чую, як бурчать ваші животи. Ви ж не забули Клару, так, містере Топпс?
Уже дві хвилини Раян не кліпаючи дивився на Айрі, з абсолютно прямою спиною і відкритим ротом. На це питання він, нарешті, зібрався, закрив рота і сів біля ненакритого столу.
— Кларина дочка, так? Бу-бу-бу-бу… — Він витягнув з кишені схожий на поліцейський записник блокнотик і націлився в нього олівцем, так ніби це мало змусити його пам’ять запрацювати. — Бочите, багато подій і людей з мого попереднього життя, токого, як воно було, були відтяті всемогутнім мечем Господа Єгови, послоним просвітити мене Істиною, і, позаяк Він вибров мене на нову роуль, я повинен був, як мудро радить Повло у посланні до Коринтян, забути про дитячі речі й доузволити великому туману повити мої попередні образи, серед яких, — сказав Раян Топпс, схопивши тільки один маленький ковток повітря і свою виделку, яку йому дала Гортенз, — твоуя мотір і все, що з нею було поув’язане. Бу-бу-бу…
— Вона про вас теж ніколи не згадувала, — сказала Айрі.
— Ну, це все було вже так давно, — зауважила Гортенз удавано радісно. — Але ви зрубили з нею все, що могли, містере Топпс. Вона була моїм чудом, Клара. Мені було тоді сорок вісім! Я так сподівалася, що вона Господня дитина. Але Клара була вибрана для зла… Вона ніколи не була Божою дитиною, і пізніше я вже не могла нічого зрубити.
— Він зішле свою помсту, місіс Бе, — сказав Раян з такою щирою жвавістю, якої Айрі від нього ніяк не чекала. — Він пошле жохливі строждання тим, хто цього зослужив. Мені три пляцки, будь ласка.
Гортенз поклала всі три тарілки на стіл, і Айрі, раптом усвідомивши, що вона не їла ще від вчорашнього ранку, нагребла собі цілу гору пляцків.
— А-а! Гаряче!
— Ліпше гаряче, ніж зимне, — сказала Гортенз похмуро, недвозначно здригнувшись. — Отак, амінь.
— Амінь, — відгукнувся луною Раян, хоробро підвішуючи на виделку гарячий, як вогонь, пляцок. — Амінь. Тож, що саме ти вивчаєш? — запитав він, так зосереджено дивлячись кудись поза Айрі, що вона не відразу навіть зрозуміла, що він звертається до неї.
— Хімію, біологію і релігієзнавство, — Айрі подмухала на гарячий шматочок. — Я хочу бути стоматологом.
Раян пожвавися:
— Релігієзнавсто? А вуони розповідали вам про єдину істинну Церкву?
Айрі засовалася на своєму стільці:
— Еее… Я думаю, краще сказати — про три великі релігії. Юдеї, християни, мусульмани. Ми місяць сиділи на католицизмі.
Раян зморщився:
— Моуже, в тебе є ще йоукісь інтереси?
Айрі замислилась.
— Музика. Я люблю музику. Концерти, клуби, такі речі.
— Так, бу-бу-бу. Я теж токим ціковився свого часу. А тоді Родісна Новина сягнула мене. Великі зіброння моулоуді, такі як чості поупульорні коунцерти, готують ґрунт для диявоула. Дівчина з твоїми фізичними… принодоми може бути спокушеною і потропити в хтиві руки сексиста, — сказав Раян, підводячись з-за столу і дивлячись на годинник. — Ну, що я думою, так це те, що ти схожа на свою мотір. Токі ж… вилиці.
Раян стер краплину поту із власної вилиці. Запала мовчанка, Гортенз нервово сіпала крайчик шмати для посуду, а Айрі довелося піти на інший бік кухоньки по склянку води, аби уникнути важкого погляду містера Топпса.
— Ну. Вже дводцять хвилин з хвостиком, місіс Бе. Я мушу йти, так?
— А так-так, містере Топпс, — радісно скзала Гортенз. Але за хвилю, коли містер Топпс вийшов, її радість змінилася на похмурий настрій. — Ти нашо розвела ці рузмови? Хоч, шоб він пудумав, що ти якась безбожна язичницька дівка? Ти не могла сказати «збираю марки» чи шо? Давай, мені треба пумити посуд, їж мені рухом, рухом.
Айрі подивилася на гору їжі на своїй тарілці й винувато поплескала себе по животі.
— А так! Он шо я бачу. Твої очі бачать більше, ніж ти можеш з’їсти! Дай-но сюди.
Гортенз сперлася на рукомийник і почала вкидати шматочки пляцка собі до рота.
— Тепер так, ти мені містеру Топпсу сім мішків вовни не плети, пока ти тут. Ти собі вчись, і він теж має важливу руботу, — сказала Гортенз пошепки. — Він веде консультації з одним паном із Брукліну… з приводу Судного Дня; цей раз вони не пумиляться. Ти ж глянь, шо робиться на світі, — зразу видно, шо вже близько.
— Я тобі не зроблю проблеми, — сказала Айрі і виявила добру волю, прямуючи до рукомийника, повного посуду. — Просто він трохи… дивний.