— Міллат вимагає, щоб йому повністю корилися.
— Нічого нового в цьому не почула.
— Він хоче, щоб я долучився до ХВ-ХВ…
— Так, ХВІ, я знаю. Значить, ти говорив із ним.
— Мені не треба говорити з ним, щоб знати, що він думає. Він мій близнюк. Я не потребую його бачити. Не хочу. Ти розумієш природу близнюцтва? Ти розумієш значення слова «розділитися»? Чи, швидше, подвійний сенс…
— Маджіде. Не ображайся, але мені треба працювати.
Маджід злегка кивнув.
— Звісно. Прошу мені вибачити, я йду і поставлю над своїми чиказькими джинсами експеримент, як ти мені порадила.
Айрі скреготнула зубами, взяла слухавку і перенабрала номер. Це був журналіст (тепер це весь час були журналісти), і їй треба було йому дещо надиктувати. Вона пройшла екстрімний курс паблік рілейшнз, відколи склала свої іспити, і спілкування з ними навчило її не звертати уваги на кожного окремо. Подати якусь унікальну точку зору спочатку «ФТ», потім «Міррор», а згодом ще й «Дейлі мейл» було неможливим. Це вже їхня робота — віднайти привабливий кут і написати свою книгу величезної медійної біблії. Кожен — свою. Репортери були тенденційними, фанатичними, вони маніакально захищали свій кут зору, наполягаючи на одному і тому самому день у день. І так було завжди. Хто б міг подумати, що Лука та Іоанн оберуть такі різні бачення основної події століття — смерті Ісуса? Просто цим хлопцям не можна довіряти. Робота Айрі, таким чином, полягала в тому, щоб кожного дня подавати інформацію такою, як вона є, зачитуючи з аркуша, надрукованого Маркусом і Маджідом і приколотого до стіни.
— Добре, — сказав журналюга. — Диктофон пішов.
І тут Айрі перечепилася об першу сходинку піару: об віру в те, що ти продаєш. Не те, щоб їй бракувало моральної віри. Проблема була значно глибшою. Вона не вірила в те, про що говорила, як у фізичний факт. Вона не вірила, що це існує. Миша Майбутнього© на той момент стала величезною яскравою мильною бульбашкою (в кожній газеті її з ентузіазмом обсмоктували журналюги — Чи можна це патентувати? Надміру хвалили наймані писаки — Найбільше досягнення століття), аж можна було подумати, що чортова миша зараз сама стане на дві лапи і почне промовляти. Айрі глибоко вдихнула. Хоча вона повторювала ці слова безліч разів, вони все ж здавалися неймовірними, абсурдними — вигадкою чиєїсь фантазії, — наче її обробив Сюррей Т. Бенкс.
ПРЕС РЕЛІЗ: 15 ЖОВТНЯ 1992
Тема: Презентація Миші Майбутнього©
Професор Маркус Чалфен, письменник, відомий науковець і ключова фігура групи дослідників генетики із коледжу святого Юди, має намір презентувати свою останню розробку широкому загалу; мета презентації — поглибити розуміння трансгенетики та звернути увагу на необхідність подальших інвестицій у цю галузь. Розробка продемонструє складну роботу, виконану з маніпульованими генами, і демістифікує цю незаслужено нелюбу суспільству галузь біологічних досліджень. Саму розробку доповнять експозиція, лекція, мультимедійна презентація та інтерактивні ігри для дітей. Спонсорами є державна наукова комісія «Мілленіум», а також представники бізнесу та виробництва.
Двотижнева Миша Майбутнього© буде виставлена на огляд в Інституті Перре в Лондоні 31 грудня 1992 року. Там вона залишатиметься для ознайомлення публіки до 31 грудня 1999 року. Миша генетично нормальна, за винятком окремої групи генів, що були штучно додані до геному. Клонована ДНК цих генів була введена в запліднену яйцеклітину миші і, таким чином, приєднана до хромосомної ДНК в зиготі, що призвело до успадкування таких генів ембріонами, які розвивалися із зиготи. Для введення ці гени розроблені таким чином, що їх стало можливо «включити» лише в певній тканині організму і у визначений час. Миша стане плацдармом для експерименту зі старінням клітин, прогресуванням раку в клітинах і з деякими іншими речами, які наразі залишаються не оголошеними і будуть сюрпризом для публіки!
Журналіст загиготів:
— Господи. Про що ця маячня?
— Не знаю, — сказала Айрі. — Про сюрпризи, я собі думаю.
Вона продовжила:
Миша проживе сім років (увесь час на очах у публіки), що становить приблизно два нормальних життя звичайної миші. Розвиток цієї миші, таким чином, вдвічі сповільнено. До кінця першого року онкоген sv40 Т, який введено в інсулінопродукуючі клітини печінки, проявить себе в печінкових карциномах, які будуть розвиватися впродовж мишачого життя у сповільненому темпі. До кінця другого року онкоген H-ras у клітинах шкіри почне виявлятися в доброякісних папіломах, які за три місяці можна буде побачити неозброєним оком. На четвертий рік експерименту організм миші втратить здатність самостійно продукувати меланін через повільне, запрограмоване пригнічення ферменту тирозинази. На цей момент миша втратить всю пігментацію і стане альбіносом — білою мишею. За відсутності непредбачуваних зовнішніх впливів миша проживе до 31 грудня 1999 року і помре протягом місяця після цієї дати. Миша Майбутнього© дає широкій громадськості унікальну можливість спостерігати життя і смерть у всіх подробицях. Можливість бути свідками технологій, які здатні уповільнити перебіг хвороби, контролювати старіння і зменшувати генетичні дефекти. Миша Майбутнього© дає нам спокусливу обіцянку нової фази в людській історії, коли ми більше не будемо жертвами випадковості, але режисерами і суддями своєї долі.