— Ну нафіг, — сказав журналюга. — Мрачна хрєнь…
— Ага, так і є, — розсіяно відповідала Айрі (її ще чекало десять дзвінків цього ранку). — Хочете, щоб я надіслала вам фотографії?
— Так, надішліть. Врятуйте мене від перекопування архівів. Бувайте.
Айрі щойно поклала слухавку, як до кімнати ввірвалась Джойс, як гіпівська комета, в чорній оксамитовій курточці із торочками і численними різнокольоровими шаликами на шиї.
— Не займай телефон! Я ж тобі вже казала. Нам потрібен вільний телефон. Може подзвонити Міллат!
Чотирма днями раніше Міллат прогуляв свою аудієнцію в психіатра, влаштовану Джойс. Після того його ніхто не бачив. Усі знали, що він із ХВІ, і всі знали, що він не мав жодного наміру дзвонити Джойс. Усі, крім Джойс.
— Це просто необхідно, щоб я поговорила з ним, якщо він зателефонує. Ми так близько до прориву. Марджорі майже певна, що це гіперактивний розлад через недостачу уваги.
— А як ти про все це знаєш? Я думала, Марджорі лікар. Що нафіг сталося із правом пацієнта на анонімність?
— Ой, Айрі, не мели дурниць. Вона також і подруга. Вона просто тримає мене в курсі.
— Клановість середнього класу — ось на що це більше схоже.
— Та невже? Не будь істеричкою. Ти стаєш все істеричнішою кожного дня. Слухай, мені треба, щоб ти злізла з телефону.
— Я знаю. Ти вже казала.
— Бо якщо Марджорі має рацію, і це ГРНУ, йому терміново треба до лікаря і приймати метилфенідат. Це дуже виснажливий стан.
— Джойс, він не хворий. Він просто мусульманин. Мусульман на світі цілий більйон. Просто не може бути, щоб у них у всіх був цей твій ГРНУ.
Джойс на хвильку спинилася, щоб вхопити трохи повітря.
— Мені здається, що надто ти вже жорстока. Те, що кажеш ти, йому точно не допоможе.
Випрямившись, вона підійшла до хлібниці і, з повним горлом сліз, втяла собі шмат сиру.
— Слухай. Смертельно важливо, щоб я зараз змогла звести їх обох очі в очі. Настав час.
Айрі сумнівно похитала головою.
— З чого ти взяла, що час?
Джойс закинула шматочок сиру в рот:
— Час, бо вони потребують один одного.
— Але якщо вони не хочуть, значить, вони не хочуть.
— Інколи люди самі не знають, чого вони хочуть. Просто не знають, чого потребують. Хлопці потребують один одного, як… — Джойс задумалась на хвильку. Метафоричне мислення не було її сильною якістю. В саду ніколи не садять щось одне у грядку, призначену для чогось зовсім іншого. — Вони потребують один одного, як Лорел потребував Гарді, як Крік потребував Ватсона…
— Як Східний Пакистан потребує Західний Пакистан.
— Мені це смішним не здається, Айрі.
— А я й не сміюсь, Джойс.
Джойс відбатувала ще один шматок сиру, віддерла два шматки хліба і зліпила все це в сендвіч.
— Факт полягає в тому, що обидва хлопці мають психологічні проблеми, і те, що Міллат не хоче бачити Маджіда, цьому не зарадить. Це тільки засмучує його. Вони розділені своїми релігіями, своїми культурами. Ти собі хоч можеш уявити травму?
Айрі пошкодувала, що не прислухалася уважніше до пророцтв Маджіда, Айрі дуже захотілось, щоб Маджід говорив до неї, говорив до неї. Тепер би вона мала, принаймні, чим боротися із Джойс. Бо якщо ви уважно слухаєте пророків, то одержуєте зброю. Природа близнюків. Мільйонний знак числа пі (чи нескінченні числа мають початок?). І найбільше — подвійне значення слова «розділитися». Може, Маджід знав, що було більш травматичним — розділити чи звести докупи?