— То… ти не читав її? — нервово спитав Раніл.
— Слухай: ти ж не думаєш, що я купуватиму таке лайно, старий? Ніяк, пацан.
— Я теж не буду, — підтримав Гіфан.
— Оце пацан, — похвалив Раджік.
— Грьобане лайно, — заперечив Раніл.
— Дванадцять дев’яносто п’ять, — додав Діпеш.
— А потім, — сказав Міллат завершальним тоном, незважаючи на те що його голос підвищувався, — не обов’язково читати лайно, щоб знати, що це наїзд на нас, ясно?
А у Віллесдені Самад Ікбол виражав ті самі емоції, репетуючи під час вечірніх новин:
— Мені не потрібно читати це. Достатньо ксерокопії окремих уривків.
— Хто-небудь скажіть моєму чоловікові, — просила Алсана, звертаючись до диктора в телевізорі, — що він навіть не знає, про що ця чортова книжка, бо останнє, що він читав, був клятий зміст.
— Ще раз прошу тебе стулити рота, щоб я міг подивитися новини.
— Я чую, як хтось верещить, але це не схоже на мій голос.
— Ти що — не розумієш, жінко? Це найважливіша річ, яка з нами трапилася в цій країні — за весь час! Це критична точка. Це іскра в сіні. Це велика мить, — Самад кілька разів поклацав кнопку звуку. — Ця жінка, Мойра як там її далі — в неї наче горіхи в роті. Нащо вони її поставили на новини, якщо вона не може нормально говорити?
Мойра, яку увімкнули на півреченні, сказала:
— …автор заперечує богохульство і стверджує, що у книжці розкрито конфлікт між релігійним та секуляризованим баченням світу.
Самад крякнув:
— Який конфлікт! Не бачу ніякого конфлікту. Я спокійно поєдную. Сіра речовина в доброму стані. Ніяких проблем з емоціями.
Алсана гірко засміялася:
— Мій чоловік воює на Третій світовій — кожного клятого дня у своїй власній голові, і так кожне…
— Ні, ні, ні, жодного конфлікту. Про що він, га? Не треба викручуватися своєю раціональністю. Раціональність! Найбільш перехвалена чеснота Заходу! О, ні. Насправді він просто ображає — він образив…
— Слухай, — перебила Алсана. — Коли збирається моє маленьке коло — якщо ми з чимось не погоджуємося, ми це вирішуємо. Наприклад: Могона Госсейн ненавидить Діваргіта Сінгха. Терпіти не може всі його фільми. Ненавидить його пристрасно. Вона любить того ідіота з довгими, як у дівчини, віями! Але ми знайшли компроміс. Відтоді ні я, ні вона не нищимо відеокасети одна одної.
— Це зовсім не те, місіс Ікбол, це глечик не з тією малиною.
— О, так-так, пристрасті вирують у Жіночому Комітеті — це все, що знає Самад Ікбол. Але я не така, як Самад Ікбол. Я стримую себе. Я живу. І я даю жити іншим.
— Проблема не в тому, щоб дати іншим жити. Проблема в тому, щоб захистити свою культуру, затулити свою релігію від зловживань. Ти про це взагалі нічого знати не хочеш. Завжди надто перейнята своїм індійським поп-корном, щоб думати про власну культуру!
— Мою власну культуру? А що це таке, скажи мені?
— Ти — бенгалка. І поводься так, як бенгалка.
— А що таке бенгалка, скажи мені, чоловіче мій?
— Менше дивись телевізор і більше дивись сама — то побачиш.
Алсана взяла третій том їхньої 24-книжної енциклопедії «Дайджест рідерз» і прочитала з відповідної статті:
Переважна більшість мешканців Бангладеш є бенгальцями, які походять від індоарійських племен, що мігрували на ці території тисячоліття тому з місцевими різнорасовими племенами. Етнічні меншини включають: хакма і мог, монголоїдні народи, які населяють Чіттагонг-Гілл Тракте Дистрикт; санталів, в основному нащадків мігрантів із території нинішньої Індії; і бігарі, небенгальських мусульман, які перебралися з Індії після відокремлення.
— Ой, містере! Індоарійці… Віглядає, що я західнянка, після всього! Може, мені треба слухати Тіну Тернер і носити короткі шкіряні спіднички, ага. Просто показую тобі, — сказала Алсана, показуючи йому свого англійського язика. — Ти вертаєшся назад, і ще назад, і ще глибше назад, і вже легше знайти сумісний мішечок для пилососа, ніж одну чисту людину, одну чисту віру на цій землі. Ти думаєш, можна знайти англійця? Справжнього англійця? Байки!
— Ти сама не знаєш, про що говориш. Ти з’їжджаєш з глузду.