— Для чого ти так говориш? — обрубала Айрі, поглинаючи кльоцок. — Це не твої слова. І це звучить смішно.
— А ти б хотіла, щоб там на стіні були кльоцки, — сказав Міллат, плескаючи себе по животу. — Великі і смачні.
— Ай, відчепись.
— А знаєш, — промурмотів Арчі, вгризаючись у куряче крильце, — я шось не впевнений, що це гарна ідея. Я маю на увазі, ти знаєш, що ми — я і Самад, там були. І повір, воно мало підстави, шоб розділити їх. Розділяй і владарюй, панночко.
— Господи кусе, тату. Тобі що — хтось за це платить?
— Ніхто йому не платить, — суворо сказав Самад. — Ви, жовтороті, забуваєте, чому робляться деякі речі, забуваєте про їхню значимість. Ми там були. Не всі думають так про об’єднану Німеччину. Тоді були інші часи, панночко.
— А що не так, якщо група людей дає знати про свою потребу свободи? Ви гляньте на них. Гляньте, які вони щасливі.
Самад глянув на щасливих людей, що витанцьовували на стіні, і відчув зневагу, і за зневагою щось іще більш дратівливе — можливо, заздрощі.
— Не те, щоб я заперечував сам акт повстання як такий. Просто, якщо вже ви зібрались скидати старий порядок, мусите бути певні, що у вас є щось вагоме, щоб замінити його; якби ж то Німеччина це розуміла. Наприклад, візьмімо мого прадіда, Мангала Панде.
Айрі скорчила таку виразну міну, яку тільки могла:
— Ой, тільки не про це — щоразу те саме.
— Айрі! — прикрикнула Клара, бо відчувала, що мусить це зробити.
Айрі фукнула. І видихнула.
— А що! Він говорить так, наче про все знає. Усе завжди пов’язане з ним — а я намагаюсь говорити про тепер, сьогодні, Німеччину. Закладаюся, — сказала вона, повертаючись до Самада, — що я про це знаю більше, ніж ви. Давайте. Перевірте мене. Я вчила це цілу чверть. Ага, і ше: вас там не було. Ви з татом виїхали 1945-го. А стіну побудували в 1961-му.
— Холодна війна, — сказав Самад кисло, ігноруючи її. — Більше не можна говорити про власне війну. Таку, на якій вбивали людей. А саме там я пізнав, що таке Європа. Такого в книжках не знайдеш.
— Ой-ой, — сказав Арчі, намагаючись спинити сварку, що назрівала. — Ви в курсі, що за десять хвилин починається «Туга за літнім вином»? Бі-бі-сі.
— Давайте, — наполягала Айрі, підводячись і повертаючись так, щоб стати до Самада обличчям. — Перевірте мене.
— Води між книжками і досвідом, — урочистим тоном наголосив Самад, — це самотній океан.
— Так воно і є. Ви обоє наговорили стільки всякого ла…
Але Клара випередила її ляпасом:
— Айрі!
Айрі сіла назад, не стільки переможена, скільки роздратована, і зробила звук телевізора гучнішим.
— 28-мильний шрам, найпотворніший шрам розділеного на Схід і Захід світу, уже не має значення. Лише купка очевидців, серед яких і наш кореспондент, були присутні при цій історичній події, але минулої ночі, рівно опівночі, тисячі людей підійшли під стіну, голосно вигукнули, прорвалися повз пункти контролю і почали дертися на стіну.
— Дурня. Тепер будуть великі проблеми з емігрантами, — сказав Самад телевізору, відкусуючи кльоцок з кетчупом. — Не можна просто так впускати мільйон людей у багату країну. Це шлях до катастрофи.
— Та за кого він себе має? Містер Черчілль? — зневажливо засміяласяь Алсана. — Оригінальний біліскелідувра пудинг, вівсянка, слизький вугор, королівська різноманітність, британський бульдог, хех?
— Шрам, — повторила Клара, записуючи це слово у зошит. — Точне слово, правда?
— Господи кусе. Ви що — не розумієте, які великі справи там відбуваються? Це останні дні режиму. Політичний апокаліпсис, весняний паводок. Це гісторичний момент.
— Так всі кажуть, — сказав Арчі, переключаючи Ті-ві Таймс. — Давайте глянем «Криптон Фактор», Ай-ті-ві. Дуже добрий канал, нє? Ану-ану.
— І перестань казати гісторичний, — вставив Міллат, роздратований дешевою політичною балачкою. — Ти що, не можеш просто казати «і», як всі, стара? Чо ти вічно так вимахуєшся?
— Та, блін, закрий рота! — вона була в нього закохана, але він був просто нестерпний. — Яка нахрін різниця, як це казати?
Самад різко встав зі свого крісла:
— Айрі! Це мій дім, а ти у ньому все ще гість. Я не хочу чути тут такої мови!
— Добре! Я заберу її на вулицю, до решти пролетаріату.
— Ця мала, — вигукнула Алсана, коли Айрі хряпнула за собою дверима, — ковтнула енциклопедію разом із помийним відром.