— Писар готовий? — запитав жрець.
— Готовий, — відповів один із Буквоїдів у вуалі, котрий влаштувався на маленькому балкончику нагорі.
— Отже, говори, — гиркнув жрець, — доки можеш. Відповідай на наші запитання й повертайся до спочинку.
Він кивнув генералові, і той відкашлявся.
— Хто був твоїм безпосереднім контактом в ФСБ?
Тіло Єшевського з бентежною швидкістю по-краб’ячому попрямувало ліворуч, праворуч, знову ліворуч. Алекс минулого року трохи читала про големів та ґлумів, але й гадки не мала, як дати тій штуці відсіч, якщо вона нападе. Єшевський бігав підлогою від однієї латунної літери до іншої, наче вся кімната перетворилася на магічну дошку віджа, а небіжчик мчав нею, мов планшетом, і писар нагорі задокументовував кожну зупинку.
Час від часу тіло гальмувало, і жрець кидав щось у вогонь, видобуваючи той самий синій дим. Змія підводилася, ковзала підлогою і знову кусала Єшевського, накачуючи його допінгом дивної отрути, яку мала в зубах.
«Це лише тіло», — нагадала собі Алекс. Але це було не зовсім так. Якусь частину свідомості Єшевського повернули до тіла, аби він міг відповісти на запитання несамовитого генерала. Чи зникне вона за Серпанком, коли із цією нездоровою справою буде покінчено? І чи буде цілісною, а може, повернеться до потойбіччя понівеченою від жаху, якого зазнала, коли її запхали назад до бездиханного тіла?
Саме тому Сірі трималися подалі від «Книги та змії». Не через те, що їхня гробниця скидалася на мавзолей, а тому, що з мерцями не слід було так поводитись.
Алекс розглядала похилені голови Буквоїдів і писаря під вуалями. «Ви не даремно ховаєте свої обличчя, — подумала вона. — Коли настане час, на тому боці на вас чекатиме розплата».
3
Виявилося, що диктант, який літера за літерою повідомляв реанімований мрець, потребував багато часу, і ритуал нарешті вдалося завершити аж о другій по опівночі.
Алекс витерла намальоване крейдою коло й умисно трималася подалі від поглядів верховного жерця. Дівчина не думала, що її новій та покращеній манері не здіймати зайвих хвиль піде на користь, якщо вона вперіщить котромусь поважному випускникові коліном по яйцях.
— Калісто, — тихо гукнула вона, зупиняючи президентку делегації.
— Щиро дякую, Алекс! Ой, тобто Вергілію! — Дівчина захихотіла. — Усе так добре вдалося.
— Джейкоб Єшевський міг би із цим не погодитись.
Каліста знову засміялася.
— І то правда.
— Що з ним буде тепер?
— Родичі гадають, що його кремували, тож отримають прах. Нічого страшного не сталося.
Алекс кинула погляд на ящик, куди поклали тіло Єшевського. Коли генерал дістав свої відповіді й ритуал завершили фінальним ударом гонга, тіло не просто гупнулося на землю. Довелося чекати, доки воно стомиться, повзаючи літерами. Хай би що воно там казало, ніхто не завдав собі клопоту записати це; а видовище небіжчика, який несамовито танцював підлогою, складаючи слово за словом (може, якусь тарабарщину, чи крик із того боку могили, чи рецепт бабусиного бананового хліба), чомусь було гіршим за все, що йому передувало.
— Нічого страшного не сталося, — луною озвалася Алекс. — А що він там написав у самому кінці?
— Щось про материнське молоко чи Молочний Шлях.
— Це нічого не означає, — втрутився верховний жрець. Він уже зняв вуаль і мантію та був одягнений у білу лляну сорочку та
штани, наче щойно причвалав сюди з пляжу в Санторіні. — Це просто глюк. Таке трапляється. Гірше, коли тіло несвіже.
Алекс закинула рюкзак на плече, мріючи забратися звідти.
— Авжеж.
— Можливо, це була відсилка до космічної програми, — припустила Каліста, глипаючи на випускника й чекаючи його схвалення.
— Ми перехилимо чарочку в… — почав жрець.
Та Алекс уже прокладала собі шлях приміщенням храму, звідки вийшла до коридору. Вона не стишила ходи, аж доки вирвалася з гробниці «Книги та змії» та з лабетів трояндових пахощів; повітря на вулиці було тепле від останнього подиху літа, у небі над Нью-Гейвеном не було жодної зірочки.
Алекс здивувалася, коли виявила, що Доус чекає на неї в Халупці, сидячи босоніж по-турецькому на килимку, у шортах карго й білій футболці; її картки із записами були розкладені довкола охайними стосами, а волосся — зібране в зсунутий на один бік пучечок. Спортивні черевики вона охайно вишикувала біля дверей.