Мерсі, Тріпп і Доус чекали в провулку, тупаючи на холоді ногами.
— З вами все гаразд? — запитала Стерн, наближаючись.
— Алекс. — Тріпп схопив її за плечі. — Це було божевілля. Вони просто дали драпака від тебе! У Спенсера був такий вигляд, наче він зараз обісреться від страху.
Алекс вивернулася з його рук.
— Гаразд, гаразд. Але вони ще з нами не закінчили. Ми всі мусимо залишатися настороженими. І тобі слід пам’ятати, що це не Спенсер.
— Абсолютно, — похмуро кивнув хлопець. — Я досі ціпенію від холоду.
Мерсі завела очі під лоба.
— Наскільки серйозно пошкоджено будівлю?
— Не так щоб жахливо, — прохрипіла Доус. — Сподіваюся, пожежники повідомлять Тернерові, яких саме завдано збитків.
— Голос у тебе, ніби ти гівна наїлася, — зауважив Тріпп.
Мерсі роздратовано видихнула.
— Думаю, він має на увазі, що твій голос звучить так, наче ти надихалася димом.
— Там є швидка, — повідомила Алекс. — Тебе слід перевірити. — Не хочу, щоб хтось знав, що ми були тут, — заперечила Доус. Алекс не сподобалося полегшення, яке вона відчула після цих слів, але зраділа, що Тернер добровільно прикрив їх і що Доус добровільно погодилася на це.
До пожежників та фельдшерів приєдналися дві патрульні машини, і Алекс побачила, як професор Велш-Вітлі, загорнутий у довге пальто, у невеликому елегантному капелюсі, наблизився до Тернера, який розмовляв із двома копами у формі.
— Претор тут, — повідомила вона.
Доус зітхнула.
— Нам слід поговорити з ним? Спробувати пояснити?
Алекс зустрілася поглядом із Тернером, але він ледь помітно заперечно хитнув головою. Стара Алекс замислилася б, чи прикриває він свою дупу, викладаючи доріжку з халеп, що приведе від нього простісінько до неї та Доус. З них були чудові цапи-відбувайли. І саме Алекс привела їх назад до «Іль-Бастоне», який називала своїм домом.
— Нам слід забиратися звідси, — сказала вона, підганяючи решту до паркувального майданчика.
Вони могли прослизнути на Лінкольн-стріт і зачекати на Тернера там.
— Я не бачу Ансельма, — зауважила Доус.
Тріппа це, схоже, не займало.
— Може, він повернувся до Нью-Йорка?
— Напевно.
У нього була родина. У нього було життя. Та Алекс однаково почувалася неспокійно. Минуло два дні відтоді, як він увірвав їхню подорож до пекла, а вони не почули від нього жодної звістки. Ані офіційного відрахування чи наступних дисциплінарних заходів, навіть «Іль-Бастоне» не був зачинений для них. Ансельм увірвав ритуал у Стерлінгу. Алекс не знала, яких законів дотримуються демони, але що, як він теж упав їм до ока?
Вона озирнулася на «Іль-Бастоне», дивлячись, як дим підіймається від будинку м’якими хмарами — застережний вогонь, ритуальний вогонь.
Дівчина пошкандибала за рештою і торкнулася рукою стіни, наче погладила бік тварини, щоб заспокоїти її. Вона подумала про мамину квартиру, шалики на лампах, кристали та фей у всіх кутках. Подумала про «Ґраунд-Зіро», забризкані кров’ю стіни, про «Чорний В’яз», що гнив наколо Дарлінґтона, наче гробниця. Відчула, як вібрує каміння.
Тернер боротиметься на свій лад, законом та силою й усією владою, якою наділяв його жетон. Доус скористається своїми книжками, мізками, безмежною схильністю до порядку. А які інструменти мала Алекс? Трохи магії. Талант до халеп. Уміння діставати на горіхи. Цього мало б вистачити.
«Це мій дім, — заприсяглася вона собі, — і ніщо його в мене не відбере».
Соляні перлини Емілії Бенатті; сіль і срібний дріт
Походження: Мантуа, Італія; ночаток XVII століття
Дарівник: невідомий — імовірно, подаровано з таємної колекції Нью- Гейвенського музею
Механізм, за допомогою якого сіль захищає від демонів, досі залишається великою таємницею. Нам відомо, що сіль вважають духовним очищувачем і використовують для захисту від зла в багатьох культурах. Її прозаїчніше використання теж стимулює уяву — мийний засіб, каталізатор оцту, який використовують для очищення, природний консервант, що захищає від розкладання, зміцнювальний засіб для тендітних квітів і фруктів. Сіллю платили солдатам. Колись друзі дарували одне одному сіль. Але яке значення має те, що Єлисей насипав солі до вод Єрихону, щоб за наказом Господа очистити їх? Чому в деяких японських домівках після похоронів сіль розсипають підлогою? І чому всі наші записи свідчать про те, що сіль з-поміж усіх сполук найефективніше допомагає розправитися з демоновим тілом — як нематеріальним, так і земним?