— Так! Видання, — погодився Ітан. — Ідеш на заняття?
Алекс поміркувала, чи не збрехати. Достатньо просто було запевнити його, що вона працює в їдальні. Вона казала Ітанові, що переїжджає на схід із вигаданим хлопцем. Якось він навіть запропонував їй халтурку в одному з місцевих казино. Алекс сподівалася, що Ітан дасть їй спокій, та натомість на Східному узбережжі трапилася саме та робота, яку вона покинула на Західному. В Ітана всюди були бізнес і друзі, яким він залюбки робив щедрі послуги.
Хай там як, якщо Ітан був тут, це означало, що він знав більше, ніж слід було. Напевно, уже доручив комусь розкопати про неї все, що вийде, і якщо йому вдалося знайти її посеред повного студентів кампусу, то він, мабуть, довгенько вже тут чекав.
— Ні, — відповіла вона. — На сьогодні я закінчила. Поверталася до гуртожитку.
— Ми підемо з тобою.
Це вже було трохи занадто. Вона за жодних умов не приведе цих мудаків до Мерсі та Лорін.
— Чого тобі треба, Ітане?
— Залишаймося милими, Алекс. Будь ввічливою.
— Ти мало не вбив мене. Це якось зіпсувало мої манери.
— Мені прикро. Ти це знаєш. Ти мені подобаєшся. І гарно працюєш на мене. Райтер був складним випадком.
Його слова не здавалися щирими. Так шкодував би хтось, з’ївши останній шматок пирога чи запізнившись на вечерю.
— Ти хоч здогадуєшся, що він таке? — поцікавилась Алекс.
— Мені не потрібно знати, — відповів Ітан. — Він проблема. Ти рішення.
— Ти хочеш, щоб я туди повернулася?
Нізащо. Достатньо вже того, що вона бачила, як Райтер тиняється подвір’ям, і, якщо Доус мала рацію, Райтер слабшав, ховаючись від сонячного світла й залишаючись далеко від свого гніздечка. У своєму кублі він мав перевагу. Від самої лише думки про той великий білий будинок легені стискалися, дух перехоплювало й немов швидко накручувало на шпульку. Як там сказала Сіра-вчителька? Він убив сотні, а може, і більше.
— Ти тут щаслива, — зауважив Ітан.
Алекс достеменно не знала, який саме вигляд має щастя. Але ж була переконана, що до його ознак не належать перегони з демонами й втрата стипендії.
— Досить щаслива.
— Розберися з Райтером для мене — і ми зможемо попрощатися. Ти здобудеш нове життя. І не муситимеш непокоїтися, що Цві з’явиться в тебе на порозі.
— Ось для чого ти приїхав сюди? Щоб відправити мене на смерть?
— У мене справи в місті. І тут гарний ринок. Чимало молоді. Чимало тиску. Усі намагаются розважитися.
Це скидалося на погрозу. Невже Ітан збирався тиснути на неї, аби вона торгувала в кампусі? Десь мала існувати межа. Усе це мусило колись закінчитися. Алекс занадто переймалася людьми довкола, їхньою вразливістю, їхньою слабкістю. Легка здобич для демонів і чоловіків на кшталт Ітана. Йому тут було не місце так само, як їй. Вони були зміями в Райському саду.
Алекс оцінила варіанти.
— Я попіклуюся про Райтера, і ми квити. Згода. Більше жодних завдань. Жодних угод.
Ітан усміхнувся й поплескав її по плечу.
— Так.
— І якщо я не повернуся… — Алекс увіп’ялася нігтями в долоню, пригадуючи відчуття, коли Райтерові ікла увійшли в її тіло. — Якщо я не повернуся, скинеш трохи грошей моїй мамі. Попіклуйся, щоб із нею все було гаразд.
— Не кажи такого, Алекс. З тобою все буде добре. Я бачу, на що ти здатна.
Алекс витримала його погляд.
— Ти й гадки не маєш, що я можу.
Він й оком не змигнув. Ітан не збирався дозволяти їй залишитися з ним наодинці, але й не боявся. Може, вона давала раду мертвим, але живими рулив він.
Ітан знову поплескав її по плечу, ніби підбадьорював дитину.
— Закінчи цю роботу — і ми попрощаємося, добре?
— Добре, — відповіла Алекс.
— Це справедливо. Ти компенсуєш збитки. Усі щасливі.
Вона сумнівалася, що він має рацію щодо цього, та сказала лише:
— Авжеж.
— Хороша дівчинка, — похвалив Ітан.
Щодо цього він теж помилявся.
33
Алекс чекала, доки Ітан і Цві зникнуть у великому чорному «сабурбані», який ледаче вичікував на узбіччі. Вона мала б його помітити, та занадто зосередилася не на тій загрозі.
Дівчина притиснулася спиною до стіни провулка й сповзла донизу, заховавши обличчя в долонях. Потрібно було повертатися до гуртожитків, до якогось місця, яке можна назвати укриттям, де вдасться залишитися самій і подумати, але ноги тремтіли.