Вона залишила Тріппа в Нью-Гейвенському парку. Бачила, як він рушив до старого міста. Може, він запізнювався? Боявся повертатися до пекла? Він знав, що черговий спуск — єдина можливість спекатися демонів. Вони були приманкою. їхні страждання. їхня безнадійність.
— Нам не слід було залишати його самого, — сказала вголос Алекс.
— У нього була морська пташка, — нагадав Тернер.
— Та можливості соляних духів обмежені. Не знаю, як щодо вас, але можу сказати, що не-Геллі пристосувалася. Коли я скористалася зміями востаннє, вона вже менше їх боялася. Хвилину тому на хіднику вона не була нажахана.
— Ви забуваєте, що він може просто бути зрадником, — припустила Мерсі, коли вони повсідалися за накритий стіл.
— Так нечесно, — гукнула з кухні Доус.
— Що? — закортіло дізнатися Мерсі. — Ви бачили, який він був переляканий. І не захотів спускатися вдруге.
— Ніхто не захоче, — нагадав Тернер. — І ти теж не захотіла б.
— Я піду, — відрубала Мерсі, задерши підборіддя. — Вам бракує пілігрима. Вам потрібен хтось, хто посяде це місце.
— Ти не вбивця, — заперечила Алекс.
— Поки що. Може, мені потрібно більше часу.
Доус забігла до їдальні з велетенською супницею, над якою здіймалася пара.
— Це не жарти!
— Спробуймо пригадати, що не бути вбивцею — це добре, — втрутився Дарлінґтон. — Я посяду Тріппове місце. Я буду четвертий.
Доус поставила супницю на стіл, голосно й невдоволено гупнувши.
— Не будеш.
Алекс ця ідея теж не подобалась. Рукавичка — це не якісь обертові двері.
— Я не списую Тріппа з рахунку. Ми не знаємо напевно, що не- Спенсер дістався до нього. Наразі ми нічого не знаємо.
— Ми знаємо арифметику, — відповів Тернер. — Четверо пілігримів, щоб відчинити двері, четверо для подорожі й четверо, щоб зачинити все наприкінці. Повня завтра вночі, і, якщо Тріпп не вилізе на світло, самозакоханий демон — наш єдиний варіант.
— Ми знайдемо інший спосіб, — не здавалася Доус, агресивно розплюскуючи суп у тарілки.
— Авжеж, — погодився Тернер, — чому б Мерсі не заколоти когось.
— Звичайно, ні, — кинула Доус, хоча Мерсі здавалася страшенно завзятою. — Але…
Ледь помітна смутна усмішка з’явилася на Дарлінґтонових губах.
— Продовжуй.
Тепер Доус завагалася.
— Подивися на себе, — тихо сказала вона. — Ти не… ти вже не зовсім людина. Ти прив’язаний до того місця. — Вона знічено перевела погляд на Алекс. — Ви обоє прив’язані.
Стерн схрестила руки на грудях.
— А я до цього яким боком?
— Ти горіла, — пояснила Доус. — Так само, як у засвітах. — Дівчина занурила ложку до супниці, а тоді відклала її. — Ми не можемо відправити Дарлінґтона назад, і я… якщо Тріппів демон… якщо з ним щось сталося, це наша провина.
Ніхто не заперечив. Доус сказала, що Алекс і Дарлінґтон прив’язані до засвітів, але правда була в тім, що тепер усі вони були прив’язані. Вони бачили найгірше одне в одному, відчули кожну огидну, ганебну, жаску річ. Четверо пілігримів. Четверо дітлахів, що тремтять у темряві. Четверо дурнів, які спробували те, на що ніколи не слід було наважуватися. Четверо вдаваних героїв у пошуках, яким судилося пережити цю безрозсудну спробу.
Але Тріппа тут не було.
— Завтра я повернуся до нього додому, — вирішив Тернер. — Перевірю в нього на роботі. Але просто зараз ми погоджуємося, що завтра вночі спустимося, байдуже як. Ми не можемо дозволити цим штукам далі живитися нами. Я вже бачив у цьому житті трохи лайна й проходив через нього. Але до наступної повні так не дотягну.
Із цим теж ніхто не збирався сперечатися. Алекс не хотілося, щоб Дарлінґтон повертався до пекла, та інших варіантів у них не було. Якщо те, що він тільки-но зробив з не-Геллі, не може зупинити ті штуки, то нічого у світі смертних не спинить.
— Гаразд, — озвалася Стерн.
Доус коротко кивнула.
— Як саме ти витягнула Дарлінґтона? — дещо занадто буденним тоном поцікавився Тернер.
Алекс кортіло запитати, чи хоче він, щоб вона написала зізнання. Та Доус, Мерсі й Тернер заслуговували пояснення чи принаймні відповідей, які зможуть скласти докупи.
Тож вони поїли й поговорили: про Ансельма, який більше не був Ансельмом, про тіла, залишені в «Чорному В’язі», про вбивства професорки Стівен і декана Бікмена, а ще про третє вбивство, яке сталося б, якби Тернер не заарештував Енді Лембтона.
Коли вони закінчили, детектив відштовхнув порожню миску й потер руками обличчя.