— Я в Нью-Йорку. Приїдь побачитися. Ми поговоримо. Укладемо нову угоду.
Алекс не сумнівалася, що не повернулася б із цієї зустрічі.
— Без образ, Ітане.
— Алекс, ти…
Вона закінчила дзвінок. «Пекло порожнє, усі чорти тут». Знову Шекспір. Одна стриптизерка в клубі «Кінґ-кінґ» витатуювала собі цю цитату над лобковою кісткою. Алекс місяцями бігала виконувати Ітанові забаганки. Тепер час йому трохи побоятися. Час йому прибігти, висолопивши язика. Райтер був демоном, якого не могли подолати інші демони й про якого вони застерігали одне одного.
— Ти щось задумала, Стерн, — зауважив Дарлінґтон, коли вони пізніше того вечора збиралися на вовчі перегони. — Я бачу.
— Просто не підіймай голови й не дай нічому вбити мене.
— Це я маю заплатити свою ціну, — попередив її хлопець.
— Це ціна Сендоу. Не ти опинився в пеклі через свої хибні вчинки.
— Але ж таки опинився.
Алекс оцінила вміст наплічника: сіль, срібні кільця й про всяк випадок срібний кинджал.
— Ми можемо продовжити цю дискусію, коли закінчимо. Доус робитиме записи. Потім підшиємо все й віддамо в бібліотеку Лети. «Демонологія Стерн».
— «Арлінґтонова демонологія». Хіба ти не збираєшся мужньо запропонувати посісти моє місце в пеклі?
— Іди в дупу.
— Я справді сумував за тобою, Стерн.
— Сумував?
Вона не збиралася цього питати, та слова самі зірвалися з язика.
— Наскільки на це спроможний позбавлений людських почуттів дідько нехрещений.
Після цих слів вона мало не розреготалася.
Ні, Алекс не збиралася добровільно погоджуватися на вічні муки. У неї не було завдатків героїні. Але вона не збиралася знову залишити Дарлінґтона там, унизу. «Потрібно заплатити пекельну ціну». Це означало, що пекло нічим не відрізнялося від інших місць. Завжди була ціна й хтось, хто мав її заплатити. І хтось завжди брав хабарі.
Коли вони пішли з «Іль-Бастоне», щоб зустрітися в «Заснулому велетні» з головою делегації «Вовчої голови», Алекс відчула певну легкість, наче ниточка, що тепер пов’язувала їх, міцно натягнулася, наче жоден демон не наважиться вийти до герцю, коли вони разом.
«Я служитиму тобі до кінця своїх днів». То був сон чи якесь знамення? Може, Алекс, як і її бабуся, якимось чином зазирнула до майбутнього, до цієї миті? Навіть якщо так, це не дало їй додаткової інформації про те, що ці слова означали, для чого золоті кайдани в Дарлінґтона на зап’ястях і чому вона відчуває тривожний спокій, знаючи: тільки-но вона покличе — хлопець примчить? Демон-джентльмен. Створіння, якого боялися навіть мертві.
Корабель із Нью-Гейвена вийшов,
Здійнявши груди тугі,
І вітрила, де вітер свище, Напинали молитви благі.
— Господь! Буде хай твоя воля, —
Священник просив на зорі, — Поховай наших друзів у морі, Бо вони ж належать тобі.
Генрі Водсворт Лонґфелло. Корабель-привид
Мій останній запис у ролі Вергілія. Я думав, що ніколи не захочу покидати цей кабінет, та натомість виявилося, що лічу дні до тієї миті, коли зможу зачинити за собою двері «Іль-Бастоне» й ніколи більше не кинути тінь на поріг цього будинку. Я покидаю його, упевнений у своїй фортуні, та знаю, що ще побачу пекло. Як насміхався б з мене Наунес, якби знав розмах нашої дурноверхості. Як схлипував би, якби знав розмах наших злочинів. Та чому я пишу? Я заховаю цю книжку, а наші гріхи — разом із нею. Шкодую тільки, що не вірю в Бога, аби благати Його про милосердя.
42
О першій ночі Алекс із Дарлінґтоном повернулися до кампусу, тремтячи від холоду, а у вухах досі дзвеніло вовче виття. Вони дочекалися решту біля «Жіночого стола». Тіні здавалися занадто густими, наче мали форму та вагу. Алекс мало не знепритомніла від голоду, а ще її гризли думки про жахливі варіанти всього, що вона спровокувала.
Дівчина перевірила, чи телефон ввімкнено, і про всяк випадок надіслала мамі останнє повідомлення.
«Люблю тебе. Бережи себе».
Абсурд, це просто сміховинне повідомлення від дівчини, котра перла життям, наче пробивалася крізь численні віконні шибки. Вона різала себе на шматки, а потім зшивала докупи лише для того, щоб знову й знову починати все з початку.
«Ти теж, маленька зірочко». Відповідь надійшла швидко, ніби мати чекала на її повідомлення. Утім Мірі довелося дуже довго чекати біля телефона. Дзвінка зі шпиталю, від копів, з моргу.