— І що?
— Тепер дияволові відоме твоє ім’я, Ґелексі Стерн.
***
Алекс очікувала, що Тернер спробує розчинитися у власному житті, відмежуватися від Лети, та коли вони нарешті дісталися до Тріппового помешкання, детектив був там; закутаний у пальто від «Армані», він обіперся на «додж». Побачивши Алекс, Доус і Дарлінґтона, чоловік охайно склав газету, яку саме читав.
— Не сподівалася вас тут побачити, — пробурмотіла Стерн, коли вони рушили до фоє.
— Я ще менше на це сподівався.
— Гадаєте, він живий? — поцікавилася Доус, коли вони набилися до ліфта і Тернер натиснув кнопку горішнього поверху.
— Ні, — зізналася Алекс.
Вона хотіла вірити, що Тріпп просто занадто перелякався повернення до пекла й вони знайдуть його перед телевізором із морозивом, та насправді вона цьому не вірила, а ризикувати їм не хотілося.
Доус із Дарлінґтоном виклали свіжі бар’єри з просоченої кров’ю солі, намалювавши нею вузли біля входу до будинку, у ліфті, а тепер ще й перед дверима на сходи. Алекс прихопила соляний меч Мерсі. Якщо Тріппів демон досі тут, їм доведеться знайти спосіб схопити й знищити його. А якщо він утік, то доведеться знайти спосіб уполювати його. Більше роботи, більше проблем, більше ворогів, з якими доведеться боротися. Чому ж це захоплювало її? Алекс слід було проводити ночі за навчанням і написанням рефератів. Якби ж це давалося їй так само легко, як насильство.
— Відчуваєте запах? — запитав Дарлінґтон, коли вони наблизилися до Тріппових дверей.
Помилки не було: смерділо чимось гнилим.
— Це щось новеньке, — промовив Тернер. Руку він поклав на пістолет.
Двері були незамкнені. Вони зі скрипом повернулися на петлях, коли Алекс обережно штовхнула їх. У лофті була велетенська стіна з вікнами, затемненими за допомогою ковдр і клейкої стрічки.
У потемках Алекс побачила, що невеличка кухонька була захаращенна брудним посудом і кількома старими коробками від піци. Меблів було небагато: масивний телевізор із пласким екраном, ігрова приставка, канапа й глибоке крісло. За мить дівчина зрозуміла, що в кріслі хтось був, хтось зіщулився в темряві.
Вона здійняла соляний меч, але та штука рухалася хутко, з тією самою жахливою швидкістю, що й Лінус Райтер. «Вампір». Жах здійнявся, погрожуючи задушити дівчину. Чудовисько засичало й вибило меч із її рук.
Аж раптом вампір опинився на підлозі. Над ним височів Дарлінґтон — роги напоготові, смужки на шиї і зап’ястках сяють. Алекс була охоплена вогнем. Тернер витягнув пушку.
Дарлінґтон схопив соляний меч і зашипів, обпікши долоню.
— Д-д-дарлінґтон? — затинаючись, промовило чудовисько. — Це ти, чуваче?
Деніел завагався.
Алекс зірвала з вікна одну з ковдр. Незрозуміла штука заверещала й відсахнулася.
— Тріппе?
— Алекс! Народ, господи, не дивіться, я такий огидний.
Тріпп був у тій самій брудній футболці поло й піджаку, які вдягав на їхній перший спуск, на голові викрашалася бейсболка з емблемою Єлю, вдягнена козирком назад. Він був приголомшливо блідий, але в усьому іншому схожий на Тріппа. Ну, гаразд, крім цього були ще й ікла.
Алекс позадкувала, досі насторожена.
— Це Тріпп? — запитала Доус. — Чи це його демон?
Тернер не опустив зброю.
— Це достеменно не людина.
— От лайно, — промовив Тріпп, знімаючи бейсболку й проводячи рукою по брудному волоссю — жест, який Алекс бачила незліченну кількість разів. — Я знав, що щось не так. Я вже не срав… навіть не знаю, як довго. І щоразу, коли намагався поїсти, траплявся якийсь напад. І… — Вигляд у нього зробився винний.
— Думаю, він хоче випити нашої крові, — озвалася Доус.
— Ні! — скрикнув Тріпп. Але потім облизав губи. — Гаразд, так. Я просто… я такий голодний.
— Ми можемо роздобути йому якихось пацюків чи щось таке? — запропонувала Доус.
— Я не їстиму пацюків!
Алекс уважно розглядала хлопця.
— Якщо це його демон, Тріппове тіло мусить десь бути. Чи те, що від нього залишилося.
Не-Тріппів погляд винувато смикнувся до кутка кухні, де лежало щось схоже на купу скручених аркушів. Оболонка. Така сама, яку вони бачили в підвалі «Чорного В’яза», — оболонка тіла справжнього Тріппа Гельмута.
Дарлінґтон не змінив своєї демонічної форми. Він досі залишався екстремально настороженим, очі сяяли золотом.
— Та штука випила Тріппа насухо. Це все, що залишилося.
Тріпп — тобто демон — позадкував, вищиривши ікла.