Детектив помахав, запрошуючи її всередину. Вигляд у нього був гарний, але так було завжди. Чоловік умів одягатися, і його літній костюм кольору хакі складався із самих лише чітких ліній і гострих складок.
— У тебе такий вигляд, наче ти втекла з дитячої кімнати поліції, — сказав він, помітивши її спортивний костюм з емблемою Лети.
— Я взялася за кардіотренування. Прибігла сюди підтюпцем.
— Справді?
— Ні. Що відбувається?
Тернер похитав головою.
— Імовірно, просто пересічна смерть, ніяк не пов’язана з… фокусами-покусами. Але після балагану, який ви влаштували минулого року, я хотів почути експертну думку.
— Я націлилася розслідувати злочин, Тернере. А ви на що націлились?
— Я вже шкодую, що зателефонував тобі.
— І ви такий не один.
У фоє було тихо й темно, усередину лилося лише світло вуличних ліхтарів. Вони поїхали ліфтом на третій поверх, і Алекс рушила за детективом голим коридором, що його яскраво освітлювали флюоресцентні лампи. Помітила ліжко на колесах і двох чоловіків у синіх вітрівках, котрі підпирали стіни під кабінетом патологоанатома, не бачачи нічого, крім своїх телефонів.
Вони чекали, щоб забрати тіло.
— Де всі? — поцікавилась Алекс. Не могла відігнати думку про цирк навколо Тариної смерті.
— Наразі все скидається на природну смерть, тож ми намагаємося не здіймати галасу.
Тернер провів її до тісного, захаращеного кабінету з великим вікном, з якого вдень, мабуть, відкривався гарний краєвид. А тепер воно було просто блискучим чорним дзеркалом, і Алекс, упіймавши своє відображення, знервовано подумала, наче потрапила в якусь іншу версію свого життя. їй таки доводилося бувати в дитячій кімнаті поліції, і просто пощастило, що в дорослому віці вона обійшлася без приводів. Побачивши власне віддзеркалення в недолугому спортивному костюмі поруч із Тернером у його вишуканому одязі, Алекс відчула себе якоюсь миршавою, і це їй не сподобалось.
— Хто вона така? — запитала дівчина.
Жінка завалилася на робочий стіл так, наче поклала голову на витягнуту руку, щоб подрімати кілька хвилин. Її довге, заплетене в косу, злегка посивіле волосся лежало на плечі, а окуляри висіли на різнокольоровому ланцюжку на шиї.
— Ти була біля вогнища? — поцікавився Тернер. — Від тебе пахне… — Він повагався, і Алекс здогадалася, що детектив не знаходить слів, адже пахло не зовсім димом.
— Ритуальні штуки, — пояснила вона, і Тернер передбачувано насупився.
Але він залишався детективом.
— Сьогодні не четвер.
— Я намагаюся трохи дати лад справам, доки семестр не почався як слід.
Тернер подивився на неї так, ніби знав, що це брехня, ну й нехай. Алекс нітрохи не прагнула пояснювати йому, що вони з Доус намагалися висмикнути Дарлінгтона з пекла й результати
можна було назвати винятково несподіваними. Тернер навіть не здогадувався про їхні спроби.
— Хтось знайшов її тут? — запитала вона.
— Її звуть Марджорі Стівен, вона штатна професорка психології. Майже двадцять років на кафедрі, керує однією з лабораторій. Нічний прибиральник знайшов тіло й зателефонував мені.
— Зателефонував вам? А не в 911?
Детектив похитав головою.
— Я знаю його по-сусідськи, він друг моєї мами. Йому не потрібні проблеми з копами.
— Мені теж.
Тернер вигнув брову.
— Ну, то поводься відповідно.
Кожна примхлива кісточка в тілі Алекс мріяла порадити йому відвалити нахрін.
— Чому я тут?
— Роздивися все. Місце злочину з’являється й зникає.
Алекс не була певна, що їй хочеться це робити. Після приєднання до Лети вона бачила забагато небіжчиків, а це друге тіло за три дні.
Вона обійшла жінку, тримаючись подалі й намагаючись уникати холодної присутності.
— Ісусе. — Дівчина задихнулася від несподіванки, дійшовши до іншого боку. Очі в жінки були широко витріщені, зіниці зробилися молочно-сірими. — Що це було? Отрута?
— Поки що не знаємо. Можливо, нічого особливого. Аневризма, удар.
— Від удару такого не стається.
— Не стається, — визнав Тернер. — Я такого ніколи не бачив.
Алекс обережно нахилилася ближче.
— Немає…
— Поки що запаху немає. Ми припускаємо, що смерть настала сьогодні ввечері, десь між восьмою та десятою, але знатимемо більше після розтину.
Алекс намагалася приховати полегшення. Якась частина її розмірковувала, чи Доус мала рацію і причиною цього став їхній ритуал. Вона знала, що заблукала магія могла спричинити реальні збитки. Але ця жінка померла на кілька годин пізніше.