Доус написала їй посеред лекції, і Алекс зателефонувала дорогою на наступне заняття.
— Що не так? — запитала вона, щойно Памела підняла слухавку.
— Нічого. Ну, не нічого, звичайно. Але тебе викликає новий Претор.
— Зараз?
— Ти не можеш далі його ігнорувати. Ансельм не завдав собі клопоту запросити тебе на чай після… того, що сталось у «Сувої та ключі», і Претор починає смикатися. У нього прийомні години від другої до четвертої по обіді.
Майже за стіною її гуртожитку. Ця думка Алекс не заспокоювала.
— Ти розмовляла з ним? — поцікавилася дівчина. — Яким він тобі здався?
— Не знаю. Типовим професором.
— Розлюченим? Щасливим? Допоможи мені розібратися.
— Насправді з розмови важко було щось сказати.
Тон Доус був прохолодний, і Алекс замислилася, що це спричинило.
— Коли ти хочеш це зробити?
— Він хоче зустрітися з тобою, а не зі мною.
У чім була річ? Претор не хотів залучати до справи Доус?
— Зачекай, то він професор? Як давно він тут працює?
— Він викладає в Єлі вже двадцять років.
Алекс не змогла стримати сміху.
— Якщо він так давно тут, а ми вперше про нього почули, мабуть, він був останнім кандидатом Лети.
— Не обов’язково…
— Гадаєш, люди в черзі стояли на цю посаду? Останній чувак, який її обіймав, помер.
— Від серцевого нападу.
— За таємничих обставин. Ніхто не хотів на цю каторгу. Тож довелося підключити цього типа.
— Професора Реймонда Велша-Вітлі.
— Якби я знала тебе гірше, то вирішила б, що ти жартуєш.
— Він такий собі вундеркінд. Закінчив Єль у шістнадцять, учився в аспірантурі в Оксфорді. Він штатний професор англійської і, зважаючи на думки, які він видає в «Зе федераліст», дуже старомодний.
Алекс подумувала вигадати якусь відмовку, аби ще трохи відкласти зустріч. Але чим це могло допомогти? І краще зустрітися з Претором зараз сам на сам, ніж чекати, доки Ансельм візьметься організовувати вечерю, на якій доведеться непокоїтися, що її детально розглядатимуть ще й члени правління Лети.
— Гаразд, — відповіла вона. — Можу зайти після лекції.
— Зустрінемося в ДжЕ, коли закінчиш. Можемо спробувати розкусити решту Рукавички.
— Гаразд.
— Будь ввічливою, — наполегливо порадила Доус. — І гарно вдягнися.
Це справді пролунало з вуст Памели, та Алекс знала, що мусить грати свою роль.
На занятті з електроніки вона намагалася залишатися зосередженою, але це давалося їй непросто навіть у кращі дні. Лекція відбувалась у схожій на печеру аудиторії і була, напевно, найдемократичнішим курсом у Єлі, адже всі (включно з Алекс, Мерсі та Лорін) опинилися на ній лише для того, щоб виконати навчальні вимоги. Майже все заняття вони стишено обговорювали, які напої подаватимуть на «Чарках або смерті», і врешті зупинилися на шотах текіли з гумовими хробачками.
Алекс не надто здивувало, що вечірки, заняття й домашні завдання тривали навіть після убивств. Просто зараз у кампусі всі вважали, що один чоловік помер жахливою смертю. Ніхто не знав, що Марджорі Стівен теж, можливо, убили. На її честь не влаштовували зібрань чи меморіалів. Смерть Бікмена шокувала, була похмурою подією, яку обговорювали за вечерею і через яку переймалися, повертаючись самотою додому в темряві. Та жоден зі студентів, котрі куняли навколо Алекс, не бував на місці злочину й не бачив того старого наляканого обличчя. Вони не відчували того несподіваного розриву, що наставав після смерті, тож просто жили далі. А що ще їм було робити? Вдягатися примарами, привидами й покійними знаменитостями, топити страх перед власною смертністю в міцному алкоголі й гавайському пунші?
«Чарки або смерть» були таким собі розігрівом перед справжніми вечірками, тож Алекс могла вислизнути звідти раніше, щоб приготуватися до ритуалу в Стерлінгу. Цього року на гелловінській вечірці в «Рукописі» не буде жодних неприродних заходів, через які слід хвилюватися. Товариство оштрафували за наркотики, лік яким вони примудрилися втратити минулого семестру і які використали для насильства над Мерсі й іншими дівчатами, котрих доля покарала знайомством із Блейком Кілі. Утім Стерн однаково доведеться наглядати за якимось їхнім ритуалом співочої пташки наступного четверга.
Алекс повернулася до ДжЕ разом із Мерсі та Лорін. Якщо вона збиралася потрапити на прийом до нового Претора, доведеться пропустити обід. Дівчина помчала до своєї кімнати, щоб перевдягнутися в найпристойніший костюм — чорні джинси, чорний светр і білу сорочку з комірцем, яку позичила в Лорін.