Выбрать главу

Чоловік уважно подивився на Стерн. 

— Елліот Сендоу був одним із таких белькотунів. Огидне поєднання самовдоволеності та безхребетності. Я хочу, аби було зрозуміло: під дахом Лети я не потерплю жодних халеп, жодних фіґлів-міґлів і жодних дурниць. 

Важко було не зациклитися на тому, що дорослий чоловік цілковито серйозно вживає термін «фіґлі-міґлі», та Алекс просто сказала: 

— Так, сер. 

— Ви занадто багато часу змарнували без Вергілія чи будь- якого справжнього наставника. На знаю, які звички ви виплекали за цей час, але під моїм наглядом місця для них не буде. 

— Я розумію. 

Він нахилився ближче. 

— Справді? Під час безславного перебування декана Сендоу на посаді зник і, найімовірніше, загинув студент. Товариствам дозволяли опускатися до злиденних міазмів і злочинної поведінки. Я писав численні скарги на адресу правління й з полегшенням дізнався, що вони не влетіли в одне вухо, щоб вилетіти з другого. 

Стерн склала руки на колінах, намагаючись здаватися маленькою і вразливою. 

— Єдине, що я можу сказати: я радію, що ми матимемо таку… ем… міцну руку на кермі. — Хай би що це в біса означало. — Втрата Вергілія налякала мене. Дестабілізувала. 

Велш-Вітлі коротко фиркнув. 

— Нескладно уявити, що жінка з вашим минулим може почуватися тут не на своєму місці. 

— Так, — погодилась Алекс. — Це стало викликом. Але хіба ж Дізраелі не казав: «Немає вчителя кращого за халепу»? 

Слава богу, на чайних пакетиках у їдальні писали всілякі мудрі штуки. 

— Він так казав? — перепитав професор, і Алекс замислилася, чи не передала куті меду. — Я не дурень, міс Стерн, і не піддамся красномовним балачкам. У Леті немає місця чинушам і шарлатанам. Я чекатиму старанних звітів про ритуали, за якими ви наглядатимете. А ще я дам додаткову літературу… — Переляк, мабуть, відбився в Стерн на обличчі, адже чоловік підійняв угору руку. — А ще я не люблю, коли мене перебивають. Ви завжди поводитиметесь як представниця Лети. Щойно я зауважу бодай найменшу розбіжність у поглядах, негайно рекомендуватиму ваше відрахування з Лети і Єлю. Те, що Майкл Ансельм і члени правління дозволили вам залишитися після вашого ганебного виступу в «Сувої та ключі», я не в змозі осягнути. І чітко повідомив про це містера Ансельма. 

— І? — перепитала Алекс, піддаючись власній злості. 

Претор аж слиною бризнув. 

— Що «і», міс Стерн?! 

— Що відповів Майкл Ансельм? 

— Мені… не вдалося з ним зв’язатися. Ми обидва занадто зайняті. 

Алекс довелося стримати усмішку. Ансельм не відповідав на його дзвінки. А Лета уникала його залучення на посаду, аж доки в них більше нікого не залишилося. Ніхто не хотів слухати старого доброго професора Велша-Вітлі. Проте, можливо, це відкривало їй деякі перспективи. 

Дівчина почекала, щоб переконатися, що професор закінчив свою думку, і зважила можливі стратегії. Вона знала, що напевно немає сенсу намагатися укласти союз із Велшем-Вітлі, утім невже він не хотів, щоб Деніел Арлінґтон — представник Лети з усіма відповідними повноваженнями — повернувся назад? 

— Мій Вергілій… 

— Непоправна втрата. 

Тими самими словами він описав убивство декана Бікмена. Вони нічого не означали. Просто відмахнувся. 

Алекс спробувала ще раз: 

— Але якби існував якийсь спосіб знайти його, повернути… 

Преторові брови недовірливо поповзли вгору, і Стерн приготувалася до нової тиради, але його голос був люб’язний. 

— Любе дитя, кінець — це кінець. Могз уіпсіі отпіа. 

«Але він не помер. Він сидить у бальній залі “Чорного В’яза”». Принаймні якась його частина. 

Алекс знову замислилася, скільки професорові відомо. 

— У «Сувої та ключі»… — наважилася вона. 

— Не шукайте мого розуміння, — суворо наказав професор. — Я очікую, що ви знатимете межі. Будь-яку інспекцію або проведення ритуалу повинен спершу перевірити я. Я не дозволю далі паскудити ім’я Лети лише тому, що члени правління вважають за потрібне пом’якшити стандарти, які з певних причин існували. 

Інспекція. Це було прикриття Алекс у «Сувої та ключі», і Ансельм підтримав цю версію перед випускниками. Вона припускала, що чоловік поділився з Летою підозрами. Утім, можливо, члени правління не повідомили про це Претора. Зрештою, навіщо дражнити брехливого пса? І якщо Претор не знає, що вони з Доус намагалися нелегально потрапити до пекла, то в них залишається на один клопіт менше.