— Розпочнімо, — озвався Тернер. — Декому з нас уранці ще на роботу.
«А декому ще реферати писати», — подумала Алекс. А про стос книжок, який дедалі зростав, узагалі не варто згадувати: «До маяка», від якого вона нудилась; «Роман на жовтому папері», який її здивував; сторінка за сторінкою Геродота, який швидко змусив її засумніватися в нещодавно відкритій пристрасті до грецької історії; довгі, заплутані вірші Воллеса Стівенса, від яких Алекс іноді замріювалася, а іноді вони негайно заколисували. Якби вона могла обрати спеціальністю щось інше, крім англійської, то так би й зробила, але не була озброєна жодними іншими знаннями. А це означало, що на неї, можливо, чекав ще ближчий контакт із новим Претором.
Вони зустрічалися у вітальні по обіді, щоб обговорити підготовку Алекс до ритуалу із соловейком у «Рукописі». Професор Велш-Вітлі сьорбав херес і дзьобав біскоті, уважно читаючи каталожні картки Стерн, а тоді коротко шмигнув носом і постановив:
— Зійде.
Алекс ледве стрималася від переможного зойку, хоча, насправді зрозумівши суть ритуалу, складно було зберігати тріумфальний настрій. їй кортіло повернутися додому й більше ніколи про нього не згадувати, але вона заповзялася надрукувати звіт і надіслати його Преторові до того, як вони спробують використати Рукавичку. «Нема причин для хвилювання, сер. Не варто привертати зайву увагу».
— Тернере, — пробурмотіла дівчина, коли всі повсідалися за столом, — у професора Лембтона були діти?
— Син. Живе в Арізоні. І, так, у нього є алібі, — відповів він негайно, і Алекс збагнула, що чоловік міг сидіти з ними за цим столом, але його свідомість була деінде, невпинно прокручуючи деталі вбивств на факультеті.
— Можливо, вам захочеться ще раз перевірити те алібі.
— Чому? Що тобі відомо?
— Цитати, за якими ми полювали, ведуть до страти Карла І. Але нагоди помститися шукав його син.
— І як ти випадково про це довідалась?
— Я нишпорка, — відповіла дівчина, постукавши себе по голові й насолоджуючись тим, як Тернер надміру заводить очі під лоба. — Копнула трохи глибше. Склала все докупи.
Вона не збиралася згадувати про обід із Майклом Ансельмом чи починати розмови про демонів і вампірів та ймовірність того, що хтось висмоктав із Марджорі Стівен кров і життя. Вона не зробить цього, доки не переконається, що в цьому є щось більше за її власну параною.
Доус постукала ножем по склянці з водою, і звук вийшов навдивовижу чистим та лунким. Коли всі повернулися до неї, дівчина залилася рум’янцем під ластовинням і сказала:
— Нам… слід починати?
Тріпп із горою їжі на тарілці та пляшкою пива в другій руці приєднався до них за столом.
— А ми мусимо скласти присягу чи щось таке?
— Не помру. Намагатимуся не бути мудаком, — відповів Тернер. — Ось така присяга. Покінчімо із цим.
Доус витерла руки об джинси й сіла на своє місце біля білої дошки, де намалювала приблизний план Стерлінга.
Вона показала на вхід, на перший пункт Рукавички.
— Ми прибудемо рівно об одинадцятій, щоб облаштуватися. Залишатимемося в залі «Лінонії». Скористаємося примітивними загортальними чарами, щоб заховатися, коли бібліотека зачиниться.
— А що ми збираємося сказати Лорін? — прошепотіла Мерсі, поки Доус описувала, де в залі «Лінонії» їм слід заховатися і яка частина приміщення буде зачарована. — Вона оскаженіє, якщо ми рано підемо з вечірки.
Алекс не була певна. Це повинно бути щось таке нудне, аби Лорін не захотілося піти з ними.
— Вказівок, якими ми могли б керуватися, небагато, — продовжила Доус. — Утім мудрим рішенням буде піст упродовж принаймні шести годин. Не споживайте нічого м’ясного чи молочного.
— Лише вегани потрапляють до пекла? — розреготався Тріпп.
Доус подивилася на нього суворим поглядом науковиці.
— Тобі захочеться спорожнитися.
Це негайно заткнуло йому пельку.
Памела показала на Мерсі.
— Наша вартова нестиме пост на подвір’ї. Четверо прочан увійдуть до Рукавички разом рівно о першій годині.
— А як ми захистимо Мерсі? — запитала Алекс.
Дівчина підняла вгору маленьку червону книжечку.
— У мене є мої смертельні слова.
— Тобі ліпше вивчити їх напам’ять, — попередила Доус.
Мерсі вишкірилася.
— Quid tibi, mors, faciam quae nulli parcere nosti?
— Ти розмовляєш латиною? — недовірливо перепитав Тріпп.