Август підвівся — ані тіні колишньої пихатості — кивнув.
— Можете розраховувати на мене у вирішенні будь-яких питань.
— Дякую, — усміхнувся холодно.
До кабінету повернулася Скачко з тацею. Август вимівся. Макс ковтав гарячу рідину, дивився на помічницю, що стояла біля столу, чекала на подальші розпорядження.
— Юлю… Як ви ставитеся до службових романів? — сказав, сам здивувався: це він?
— Ніяк, — обережно відповіла Скачко. — Не має значення, де ти зустрінеш людину, яка тобі… до душі. Це може статися на вулиці. А може і в офісі…
— Логічно, — відповів. Усміхнувся холодно. — Чого стоїмо? Працюйте, Скачко! Працюйте! До найближчої акції скільки часу лишилося?
— Місяць. На травневі свята плануємо влаштувати концерт для ветеранів.
— Які банальні плани, — не втримався.
Плани довелося перекроїти. У середині квітня Сердюк-старший несподівано і дуже наполегливо запропонував залучити “Силу добра” до яскравої політичної акції на підтримку дитячих будинків сімейного типу. Мовляв, знайдемо один такий десь поблизу, зберемо там потрібних нам поважних людей разом з їхніми сім'ями, покажемо славній Україні, що сімейні цінності нам не зайві, що наші діти не бовдури байдикуваті, що теж переймаються соціальними проблемами… І дитбудинку заодно допоможемо. Цукерок накупимо, комп'ютерів. Чи корову…
— Тоді травневий концерт для ветеранів відмінити доведеться, — відповів Август. Розвів руками. — Бюджет…
Та Володимира Гнатовича зациклило — дай, хоч вмри! І не коли-небудь, найближчими днями. І врешті-решт Макс погодився поміняти ветеранів на дітей. Скачко вправно розробила мотивацію: “Легко декларувати щастя всім! За справами “Сили добра” — конкретні люди!”
— Прекрасно! — схвалив Сердюк-старший. — Нам потрібно саме це! Конкретні політики допомагають конкретним виборцям.
Сценарій простий до усцячки. Декілька впливових перців висмикують дружин з курортів чи салонів, укріплюють ряди дітьми і всім кодлом пхаються до дитбудинку сімейного типу, де у камерній оптимістичній обстановці зі щирим співчуттям вислуховують оповідь про непросту долю сиріт, залишають купу подарунків і конкретну обіцянку взяти сімейне шефство над цією конкретною хатою. Типу, тепер ми дружитимемо сім'ями: ми до вас, ви до нас…
— Непересічна акція. Ніхто ще до такого не додумався, — хвалився Сердюк-старший, хоч ідею підказав іміджмейкер Рома Шиллєр.
Працівники фонду оперативно прочесали Київську область, знайшли у Богуславському районі потрібний об'єкт, провели попередні переговори, доповіли — до двадцять шостого квітня подружжя Алтинбаєвих устигне причепурити подвір'я, тож двадцять сьомого погодилося зустрічати дорогих гостей із хлібом-сіллю і невмирущою надією на силу добра.
— Алтинбаєви? — здивувався Август. — Ви б ще Вайсманів відкопали!
Та на відміну від Онопенків чи Козорізів, Алтинбаєви обігріли не двійко-трійко — вісімнадцять живих душ. І за дружину у татарина була не німкеня і не казашка — наша, з місцевих, така собі Валентина Василівна… Алтинбаєва. Чебуреки ліпила не гірше від вареників.
— Їжу свою привеземо, — відрізав Сердюк-старший. — Хтозна, кого вона у свої чебуреки перекрутила. Може, Тузика якогось…
Двадцять шостого квітня у Максовому кабінеті зібралися голови родин, що завтра у повному сімейному складі їхали обігрівати сиріт силою добра під прискіпливим оком фото- і телекамер преси, — Сердюк, Новаковський і ще двійко бізнесменів, яким довіряли і Сердюк, і Новаковський. Юлія Скачко озвучила сценарій події: приїзд, знайомство, короткі промови на камеру щодо причин акції, більш детальне знайомство із побутом дитбудинку, обід, участь гостей у буденних справах Алтинбаєвих, підсумкові промови гостей, подарунки, обіцянка дружити сім'ями. Питання є?
Та нібито все зрозуміло. Пошушукалися, як з подарунками палицю не перегнути, і розбіглися з дружин та дітей діаманти зривати, аби не зіпсували справи.
Та двадцять шостого надвечір Сердюкові зателефонували з Криму: біда! Місцеві алтинбаєви стіни зводять на землі, яку Володимир Гнатович уже вважав своєю. І без втручання Сердюка до тих стін скоро дахи поприліплюють!
Пані Женя як почула, що чоловік на півострів збирається, перуку з голову зірвала та як замахнеться…
— Не поїдеш! Завтра Максимка з донькою Новаковського знайомитимемо!
— Удосвіта вилечу… Опівдні повернуся. Врешті-решт, запланували виїжджати зі столиці о першій годині дня, — Володимир Гнатович і сам нервувався. Дуже вже хотів продемонструвати Новаковському свіжий підхід до старих політичних розкладів, а тут така халепа.