– На Гоцика схожий, – прошепотів.
Підвівся, приголомшено вдивлявся у міцну статуру. І не тому, що до біса зрадів би тій скотині! Ні! Згадка про Гоцика розбурхала в мізках лавину думок. Вони плели логічні ланцюжки, викидали їх на поверхню…
– Я здогадався, Шиллєре, – прошепотів Макар люто. Аж голова обертом.
Здавалося, варто лише озирнутися на чоловіка, що легко котився згори, – і Макар побачить того, хто вкрав у нього більше, ніж фабрику. Сенс…
Макар видихнув і озирнувся.
Кінець 1-ї книги