Але згадаємо знов події 1659 року. Діставшись московського кордону, Виговський повернув в Україну. Причиною тому було, скоріш за все, перебування тепер у нього в тилу міст, зайнятих опозиційними силами і російськими залогами. Потрібно було встановити свою владу в Україні, а не шукати ратного щастя в далекій Москві, хоча це, імовірно, і цікавило польських і татарських полководців, що перебували в його таборі. Гетьман не міг заборонити їм промишляти по російських містах, не міг він і залишитися на кордоні, тому вирушив на південь. Протягом першої половини липня військам Виговського без бою здалися Костянтинів, Ромни, Лохвиця. В останніх двох містах мешканці самі видали гетьману російські залоги, щоб зберегти свої домівки від розорення, а себе від покарання. Полтава залишалася в руках К. Пушкаря і московітів. В середині місяця гетьманці взяли в облогу Гадяч, який обороняв опозиційний полковник П. Апостол.
Подальший розвиток успіху виявився неможливим. З півдня прийшла звістка про напад вінницького полковника І. Сірка і запорожців на Аккерман і ногайські улуси. Крім Сірка напад на Крим цього літа здійснили за наказом російського царя і донські козаки, які спустошили міста від Керчі до Балаклави. Це змусило хана, залишивши гетьману одну частину військ, з іншою — вирушити в похід. Ось тільки напрямок цього походу виявився несподіваним. Роздратовані татари пішли не на південь, а на північ, згодом піддавши розоренню села і міста Орловського, Мценського, Воронезького, Єлецького, Курського, Бєлгородського, Сумського, Тульського повітів. Кількість жертв цього рейду досягла майже 30 тисяч чоловік — ось це була справжня катастрофа, куди як трагічніша за Конотопську баталію.
Відхід татар був знаком для гетьмана, що військова кампанія завершується. Потребували передиху і полковники. Виговський спочатку відпустив до Переяслава Т. Цецюру, а згодом і інші його колеги та їх козаки потягнулися до домівок. Врешті-решт і сам гетьман направився до Чигирина на правий берег Дніпра. Поляки на чолі з Немиричем вирушили до квартир у Ніжині, Чигирині, Переяславі. Війна з Росією, таким чином, закінчилася перемогою гетьмана, хоча перемога ця не була повною, бо в руках опозиційних Виговському сил залишалися Київ, Гадяч та декілька інших міст. Московія була вимушена відвести з території України своє військо, а з другої половини липня царський уряд почав переговори з Чигирином стосовно місця майбутнього з'їзду для мирного вирішення всіх проблем. Що стосується подій в Білорусії, де весь цей час теж велись бойові дії, то там козаки все ж таки зазнали поразки.
Ми вже не раз говорили про те, що політика Виговського, як і сам гетьман, не користувалися великою популярністю і любов'ю в народі і серед козацтва. Тому й вийшло, що перемога під Конотопом хоч і змусила росіян на деякий час залишити Україну, але не змінила ставлення до гетьмана серед його співвітчизників. По-перше, здобута вона була з допомогою, а то й головним чином діями татар, які не втрачали шансу покочувати і пограбувати. Як Виговський не запевнював у своїх листах, що татари ніякої шкоди населенню не роблять, це викликає дуже і дуже велику підозру. По-друге, чи не більше враження мали не його успіхи під Конотопом, а його дії роком раніш під Полтавою. Нарешті, дуже важко Виговському було позбавитися ярлика «зрадника православних» через не тільки схильність до кримського хана, а і Гадяцького трактату з Польщею, що набув широкої відомості. Якщо політики і можуть швидко змінювати зовнішні орієнтири, то масам це робити набагато складніше. Завзято змагаючись з Річчю Посполитою за свою волю і релігію на протязі майже десяти років, мешканці України не хотіли і чути про союз з ляхами. Особливо ті з них, які підбурювалися московською і запорозькою агітацією — тобто, лівобережні. Навряд чи багато хто з них ретельно вивчав умови Гадяцького договору. А якщо і вивчав, то він міг побачити там зверхність польського короля і суттєве скорочення реєстру (великий привіт чисельним козакам, що перебували на службі у гетьмана Виговського і мали тепер перспективу втратити козацький статус). А ще він бачив польські залоги, які знов з'явилися в українських містах. Все це призвело до того, що Виговський остаточно втратив будь-яку опору серед українців.