ТЕЛЕПАТІЯ СОФІЇ…
Нижче:
ОБГОВОРИТИ НА ФОРУМІ!
Вона відкрила цю тему і побачила скільки різних зареєстрованих відвідувачів за різними ніками обговорювали її, критикували і відверто насміхалися, з недовірою відносячись до паранормальних можливостей дівчини. Там писали, що це вигадки, що вона хвора і їй треба відправити в психушку, а також називали її різними образливими словами, намагаючись принизити дівчину навіть через віртуальний світ мережі Інтернету. Автор теми зареєструвався під іменем «Sofia-Mag», а на аваторі була її фотографія. Після цього, йшло безліч повідомлень від тих, хто над нею знущався у невербальній формі, залишаючи довжелезні та дуже образливі коментарі на форумі.
Наприклад, «ГопNік-12» порекомендував їй взагалі застрелитися і не забруднювати форум «всілякою фігнєю та напрягать рєальних пацанів». А «Німфетка» написала, що Софія «полная дура, шо вивчає якусь телепатію. Лучшє практіковать чорную магію і заворожувати людей, шоб вони тєбє служилі. Шо-то тіпа гіпнозу». Був ще «Правєднік», який хотів наставити Софію на істинний шлях цитатами із Біблії та повідомити про дуже скорий кінець світу. Серед зареєстрованих учасників форуму були навіть «Будда руліт!», «Баба-Йога» (з детальними описами прийому психотропних речовин для розширення границь власних можливостей і відкриття Сахасрари), «Дон Жопан» (ймовірно, мали на увазі Дона Жупана, але це зробили навмисне) та «Астра-льотчик», який пропонував їй практикувати вихід з власного тіла для здійснення астральних подорожей.
Вона більше не змогла читати повідомлення форуму, тому вийшла з цього сайту. Жоден учасник форуму не повірив про телепатію і писав всіляку дурницю, щоб просто згаяти свій час. Це тільки ще більше гнітило дівчину, яка і до того вже натерпілася горя і невдач. За вікном пішов дощ, а в небі десь гриміло. Чомусь Софія знову пригадала удар блискавки і злякалася, що зараз ця трагічна подія знову відбудеться. Хоча, підстав про таке думати зовсім не було. Просто тепер дівчина без причин трохи панікувала, коли наставав дощ і дуже боялася блискавки.
Це, звісно, дурниці. Але треба зізнатися, хоча б собі, що я боюся блискавки. Одного разу мені вистачило на все життя. Але тепер в мене виникла з цього приводу фобія. Як її позбутися?
Відповіді не було.
Під тихий стукіт крапель дощу об скло, Софія не помітно заснула і їй приснився сон. Дуже жахливий і реальний сон. Дівчина побачила уві сні свою матір, яка посміхалася. Все було чудово і прекрасно в цьому видінні, лише до певного часу.
…Вона бачить чоловіка в темряві, що сидить напроти вікна із недобрими намірами. Він явно задумав щось не добре. Тьмяне світло падає на його похмуре обличчя. Столик, за яким він сидить зайнятий жінкою – його супутницею. Раптом Софія пізнає її в обличчя. Світлана
(мертва, вона же померла!)
(не може бути! Це насправді не відбувається!)
сидить за столом і п’є вино разом з цим чоловіком. Настрій у неї був чудовий і здавалося, вона задоволена життям. Софія за цим спостерігала, відчуваючи, що цей чоловік хоче заподіяти зло мамі. Це відчувалося у його лихому погляді. Пальці чоловіка нервово стукали по столу, наче він нетерпляче чогось чекав. Чекав слушної нагоди. Нагоди, щоб зробити свій недобрий лихий намір.
А Світлана хвилин через п’ять встала за столу і вийшла в туалет. Софія побачила, як той чоловік підійшов до її місця і
(він явно задумав щось недобре! Я повинна його зупинити. Точно, цей чоловік небезпечний в першу чергу для моєї мами. Я повинна втрутитися і зупинити його)
озирнувся по сторонах. Нікого не було поруч (власне, вона не бачила більше людей в цьому ресторані окрім незнайомця і Світлани). Він швидко дістав з кишені якийсь порошок і підсипав їй в бокал з вином.
– Що ти робиш?! – закричала Софія, розуміючи, до яких наслідків це призведе. – Не смій сипати отруту в бокал з вином!
Марно.
(здається це дежа вю, я колись це бачила точно!)
Проте, здавалося, що чоловік не чує її і навіть не помічає, наче вона була привидом. Він зробив свою справу і спокійно сів на своє місце, як ні в чому не бувало. Час тягнувся повільно та нудно.