… ні-ні, я не роздягатимуся, у нас дуже мало часу, не вистачить. Я до тебе приїхала на міліцейській машині, виглянь у вікно, бачиш? Міліцейська машина підкинула, тому я так швидко встигла: ти тільки подзвонив — і я вже в тебе. А що я тобі привезла? Коньяк, шампанське. Ти ж знаєш, що я люблю шампанське, але ти, скнара, шампанським мене не вгощав, тільки горілкою, хоч добре знаєш, що я горілку не п’ю, як і твоїх кислих червоних вин — хай вино алжирське чи єгипетське, молдавське чи українське. А ще-от баночка печінки в олії, баночка шпротів португальських, баночках маслин марокканських. Де дістала? Дістала. Відкривай, наливай. Відкрив, налив? Давай вип’ємо, день сьогодні суботній, вечір, можна трохи й позловживати… Чого стоїть у дворі міліцейська машина і не їде? Мене чекає. Чекає, щоб забрати назад, тому в мене й часу нема, тому й не будемо роздягатися. Знаєш, за що я хочу випити? За тебе і за те все, що в нас було, а в нас багато було славного, правда? Смачний коньяк, вірменський, тільки хіба коньяк п’ють так, як ти випив? Коньяк п’ють повільно, смакують, а ти мужик мужиком… Кінь… Хто сидить у машині й чекає? Думаєш, міліціонер? Ану виглянь з балкона, може, побачиш, хто там сидить. Виглянув? Я ж казала, що не міліціонер, а жінка. Добре, добре, жінка в міліцейських погонах, але ж не чоловік. Вона — старший лейтенант, а хіба не буває жінок — старших лейтенантів? Знайома, хай почекає, вона дала нам рівно півтори години, так що вона там дивиться на свій годинник, і ми тут будемо дивитися на свій годинник. Бо в неї важкий характер, може прийти в квартиру й наробити шелесту. Не пустиш міліціонерку в квартиру? Пустиш, де ти дінешся, бо вона влада. Чом не поїхала, чом сидить у машині? Бо так ми з нею договорилися, інакше вона мене б не пустила до тебе, ха-ха-ха! Давай ще вип’ємо за все гарне, що в нас було, дай я тебе поцілую, і ти мене поцілуй, отак… Я тобі зараз таке скажу, тільки ти послухай — і не падай з крісла… Коньяк, шампанське, делікатеси — це тобі відчіпне. Відчіпне, відчіпне! Я тобі привезла відчіпне, але не я тобі ставлю відчіпне. А хто? Хтось. Хоче, щоб ти відчепився від мене, — й ставить тобі могорич. Еге, я згодилася привезти могорич, подумала — й згодилася, бо, мабуть, так треба зробити. А тепер давай вип’ємо за розлуку. За розлуку! Не ти мені ставиш за розлуку, а тобі ставлять, ти чув коли-небудь про таке? Не віриш мені? Повір. Чи давно ми зустрічаємося на стороні? Та вже якийсь час. А я, можна сказати, й не зраджувала тебе. Подивись на мене, уважно подивися. Оце золото у вухах, оці персні на руках, оцей годинник з коштовним каменем… Це ж не ти купував, правда? І не я купувала, бо в мене таких грошей нема. А ти навіть не спитав, звідки в мене все це взялося, значить, так ти мене любиш, тобі зовсім байдуже. Подарунки, й це ще не всі подарунки. А про тебе знають, що ти в мене є. Але тому що люблять, то прощають, бо коли сильно люблять, то здатні геть усе простити, хоч ти з ротою солдатів переспи. Знають про тебе, знають — і не один раз під твої вікна проводжали, чекали надворі стільки, стільки я в тебе тут була. Я тобі не признавалася, а тепер мушу признатися. Бо мені сказали: або — або. Щоб я нарешті вибрала, тільки не тебе. Ось і маєш відчіпне, могорич. Відверто — я вже стомилася і там брехати, й тут брехати. Не помічав? Значить, добре обманювала. Ну, давай ще раз вип’ємо за тебе, не сердься. Хочеш зі мною попрощатися на дивані? Дідько з тобою, давай прощатися на дивані, ти однаково не відстанеш, а я трохи випила. О, як добре прощатися! Як добре, що ти не кричиш, не обзиваєш мене проституткою… Чуєш, клаксон? Уже сигналить, уже казиться. Хто-хто! Старший лейтенант у міліцейських погонах. Ти не здогадався? Це ж вона і є. Це вона тобі передала відчіпного, вона все може дістати. Як від кого передала? Від себе передала. А ти й досі не здогадався? Це вона в мене так страшно закохалася, моя блондинка. Тільки вона в мене — це він, мій блондин, ідіот ревнивий. Пристала з ножем до горла, щоб я тебе кинула. Божевільна, скажена, обіцяла застрелити мене з службового пістолета. О, знову сигналить. Давай на якийсь час розлучимося, а там буде видно, бо я не знаю, скільки я витерплю свою люту блондинку з пістолетом… Свого блондина…