… Олька тепер постатечнішала, стала мотрона мотроною, усе-таки троє дітей нажила з чоловіком. Хоче виїхати будь-куди, щоб самій не мучитися і щоб діти не мучилися. Вчить англійську мову — в трамваї, в тролейбусі, на вулиці. Якісь малайці були організували кооператив для навчання медсестер, якийсь дуже прискорений курс здобуття спеціальності, Олька записалася, вже мала закінчити й одержати диплом, але тут з’ясувалося, що їхні дипломи недійсні, і кооператив розпався, й вона так і не стала медсестрою. А на Заході медсестри дуже дефіцитні. То вона тепер знайшла якісь курси кравчинь, вчиться на кравчиню, дуже вмілі руки, все їй дається легко, недавно з обрізків пошила мало не фірмову куртку для чоловіка, він усім каже, що купив на барахлівці за скількись там тисяч. Так оце з усіх її історій я згадала ще одну історію, давню, а теперішніх історій у неї більше нема. Добивався один дядечко від неї любові, все минуле літо добивався, але далі обіцянок вона не пішла. А ця історія була з народним дружинником, вона з ним познайомилася в народній дружині, на чергуванні. Такий здоровий лоб, високий, Ольці дуже сподобався, він усе їй розказував про київських яхтсменів, бо сам якийсь там яхтсмен. У нього перший раз нічого не вийшло. То вона прийшла до мене, все розказала й радиться: йти завтра чи не йти, бо договорилися про побачення на завтра. Я їй сказала, щоб ішла, раз пообіцяла, а там буде видно. І в нього вже вийшло, то вони, бувало, цілими днями тільки те робили, що займалися любов'ю, аж сині ходили від виснаження. Цей народний дружинник дуже любив похвалитися. Хвалитися, що член у нього на двадцять сім сантиметрів, але від збудження виростає ще на один додатковий сантиметр. І міряв на піаніно, на клавішах. Чому на піаніно? У них там на квартирі стояло піаніно, його мама мріяла стати піаністкою, але пішла в кулінарію. То народний дружинник схоплювався з дивана, біг до піаніно, клав свій член на клавіші й кричав: дивися, дивися, правду тобі казав! А Олька йому казала, щоб отак зіграв вальс «На сопках Маньчжурії», їй чомусь дуже цей вальс подобався, вона ж така меланхолійно-романтична. То він казав, що
цього вальсу не знає, але розучить — і спеціально гратиме для неї. А посварилися вони знаєш чого? Хвалько почав хвалитися, що його батько працює в кадебе і там у його батька є аж два досьє на Ольку. А вона ніяк не могла повірити, що аж два досьє. Вона то вірила, що на неї заведено досьє, бо на всіх заводили, але щоб аж два! І стала допитуватися, що ж у тих досьє. А в тих досьє, сказав народний дружинник, є навіть фотографії, де ти трахаєшся в парку на лавочці. «В парку на лавочці?» — «В парку на лавочці». — «В якому парку!» — «Важко розібрати, бо ж фотографії робилися вночі. Або в Першотравневому, або в Голосіївському, чи в Гідропарку. Хіба ти не бувала в цих парках?» — «Та я в усіх парках бувала і в цих бувала». — «Значить, компетентні органи зафіксували. Нічого немає такого, чого б там не знали». — «Та не трахалася я ні в яких парках ні на яких лавочках. Не було ні на яких лавочках! — «Але фотографії не брешуть. Якби міг, то я б показав тобі ці фотографії, але я не можу…» Олька прийшла до мене й весело розказує за піаніно й гірко — за фотографії. Зажурена-зажурена. Й де могли взятися такі фотографії — в парку, на лавочці, намагалася згадати, скрізь бувало: скрізь, але в парку на лавочці — не було. Мабуть, там, у кадебе, фальсифікували фотографії — і підклали їй у досьє, але навіщо це їм, навіщо? А може, було десь колись у парку на лавочці, тільки вона зовсім не пам’ятає? От би подивитися фотографії, тоді б вона точно сказала, було чи не було, справжні чи фальсифіковані знімки. Але хто ж їй покаже! Та й посварилася вона за ті фотографії з народним дружинником і ніколи більше не захоче зустрітися з ним, навіть нехай він із заплющеними очима навчиться грати своїм інструментом на піаніно вальс «На сопках Маньчжурії»