Фурія-Факел
… Колись я працювала з Танею, вона така гарненька, напівгречанка-напіввірменка, як ртуть, і ця ртуть з чорними очима! У неї вже тоді почався рак, і ніхто не знав, що в неї рак, навіть вона сама не здогадувалася. Тільки іноді з веселої ставала апатична й сумна, що заплакати хотілося, коли на неї дивилась, бо я ж трохи лікар, я тільки одна розуміла, яка хвороба її підточує, але хіба чимось допоможеш? А потім як у лікарні їй сказали, то вона зовсім погасла, і всі вже дивились на неї, як на приречену. У нашій бухгалтерії працював бухгалтером Семен Семенович, схожий на коміка-ексцентрика, який чомусь опинився поміж рахівниць та арифмометрів, поміж усяких ідіотських фінансових звітів, то цей комік-ексцентрик одного разу вривається до нас у кімнату як божевільний, а ми в кімнаті сиділи удвох з Танею, і кричить: «А ви знаєте, що ваш Вітя гуляє з моєю жінкою?» Ми як побачили його, як почули, то обидві так і позводилися за столами, дивимося на нього дурнувато, бо в Тані чоловіка звати Вітя, і в мене чоловік теж Вітя. «Мій гуляє? — питаю я. — 3 вашою жінкою?» Семен Семенович кричить: «Твій Вітя не гуляє, твій Вітя хороший чоловік». Таня питає: «Мій Вітя гуляє з вашою жінкою?» Семен Семенович кричить: «Еге, твій Вітя гуляє, твій, бо який іще Вітя може гуляти, як не твій». А Таня так розгубилася, що візьми й скажи: «А ви правду кажете, що він мене проміняв на вашу жінку?» Бо вона красуня, то могла так запитати. Семен Семенович закричав: «Хіба я можу казати неправду, коли в мене в бухгалтерії всі мої фінансові документи правдиві, мене ще ніяка ревізія не зломила, то ти що — ревізія?» А Таня питає: «Хіба він кращу не міг знайти за вашу жінку, що він мене зраджує з вашою жінкою?» А Семен Семенович кричить: «У мене для нього кращої жінки немає!» У Тані щоки мокрі від слів, вона так дивиться пильно на мене й каже: «Бідна я, бідна, тепер ось ми ще й з Семеном Семеновичем породичалися. Й чому ти через свого Вітю не породичалася з ним?» Та й так і сіла. І я сіла. Й Семен Семенович сів на стільці коло вікна, голову обхопив рука ми. Я тихенько вийшла з кімнати, не захотіла заважати їхній розмові, бо в них там спільне горе. Потім уже Таня розказувала мені. Сидів-сидів Семен Семенович, розбитий горем, а потім і каже: «Ти мене чуєш?» Таня каже «Чую». Він каже: «Давай їм відомстимо!» Таня питає: «Як відомстимо?» Він каже: «Ти відомстиш своєму Віті, а я відомщу своїй Раї. Хочеш відомстити?» Таня питає: «А як ми відомстимо?» А він каже: «А так і відомстимо. Давай удвох переспимо — й так відомстимо, бо ти мені вже давно подобаєшся, а іншого способу я поки що не знаю, може, пізніше придумаємо спосіб, як їм відомстити». А Таня каже: «Не хочу я мстити своєму чоловікові, а ви собі мстіть з якою хочете жінкою». А він питає: «Це ти не хочеш мстити йому зі мною?» Таня каже: «Не хочу йому мстити з вами». Семен Семенович надовго замовк, Таня за цей час вийшла в коридор у туалет, умилася в туалеті холодною водою, повернулася, а він усе сидить коло вікна й каже: «Я зрозумів. Це ти зі мною не хочеш йому відомстити, бо я — бухгалтер, бо я — Семен Семенович. А з ким би з наших чоловіків ти захотіла відомстити своєму Віті, що він тебе зрадив із моєю жінкою?» Й почав перераховувати наших чоловіків — од самого верху, від начальства, і нижче. А Таня йому все — ні та ні. Тоді Семен Семенович почав її за чужих чоловіків, яких він ніколи не бачив, чи з ними не захотіла б Таня відомстити своєму чоловікові за те, що з радив з його жінкою. А Таня каже: «Не тільки з вами, а ні з ким не хочу. Тому що я не хочу». Й тут Семен Семенович схопив її руку, почав цілувати: «Спасибі, спасибі, а я думав, що ти мене не поважаєш. Це ж ваш Вітя не поважає мене, бо він спить із моєю жінкою. І за що він мене не поважає, адже ми з ним навіть не знайомі!..» А Таня місяців через два померла від раку в лікарні, її Вітя до неї ні разу в лікарню не прийшов, а я часто ходила, і Семен Семенович ходив…