Ми пройшли в іншу кімнату, суміжною з цією. Там було темно. Всі стіни були завішані бордовими шифоновими шторами. В центрі стояв стіл на високих ніжках, таких, що дорослій людині він доходив до грудей. Відьма розкрила штори, відкриваючи великі дзеркала, які були розписані усілякими незрозумілими для мене символами. Я могла заприсягтися, що то була кров. Більше ніякої атрибутики. Я нервувала, але той факт, що відьма і зовсім не відьма, дуже розчарував мене, я хотіла побачити банки зі заспиртованими органами й таке інше. Трави, там всілякі, очі жаби, і відьма повинна бути якоюсь страшною, старою, а це. Якась афера, я майже впевнена. І цей дешевий трюк з чаєм? Жінка підвела мене до столу, сама стала навпроти.
— Він буде твоїм, якщо в тебе вистачить мужності та впевненості.
— Я згодна на все.
— Це не простий випадок, до мене приходили різні люди, одних не любили, інших ненавиділи чи хотіли піти зі сім’ї. А твій… Тебе кохає один чоловік (одна істота, подумала відьма) і хоче бути з тобою вже давно. Запам’ятай, все що ти б зараз не зробила, все повернеться до тебе троєкратно! Всі наслідки ти візьмеш на себе.
— Я сказала, що згодна. А які можуть бути наслідки? — Хання зняла рукавички. Її кістляві пальці прикрашали гострі нігті, в тон кров’яній помаді. Вона дістала із-за спини згорток з пожовклого пошарпаного паперу.
— Коли прийде час розплати — ти дізнаєшся.
— Так — так. — Сказала я скептично. Коли відьма сказала про чоловіка, я думала, що вона має на увазі — мого пастора. — А це що?
— Контракт. Справа твоя непроста, бо твій коханий служитель Бога. Отже, зламати його волю прийдеться перед Богом, бо він присягнув йому. Я допоможу, проте відповідати не хочу. Занадто небезпечно. І всі наслідки, як я вже сказала, ти візьмеш на себе. — Я завагалася. Відьма зачаровувала мене своєю незвичайною зовнішністю і тембром голосу, але мені стало лячно. Про Дмитра вона точно дізналася від Олени. А ця витівка з контрактом? Ханна відчула мій сумнів і те, що я можу піти. — Подивись у протилежне дзеркало з пурпурною окантовкою, відьма простягла руку. — Дивись…. — І я дивилася. В дзеркалі я бачила Дмитра. Він стояв на колінах перед образом святого і молився. Не вірилося, що це трюк. Ось наша церква, ось він, я підійшла, холодна поверхня дзеркала неприємно пестила руку. Я чула його шепіт. Він просив у Бога, дати йому сили, не піддатися на спокусу, дати йому волю й приборкати плоть. Він молився так яро, що я бачила краплини поту на його чолі. Ладне мужнє обличчя поєднувало в собі метал і оксамит. З одного боку — досвідчений чоловік, з іншого — хлопчик з повними сліз очима та грайливими ямочками на щоках. Як можна встояти!
— Про кого він молиться?
— Слухай люба моя, слухай.
— Молюся щоб побороти моє бажання до Моніки, потяг до неї хай не завадить моїй місії на землі.
— Любить! — Викрикнула я. Цього було досить, щоб я вкрай втратила голову. В цей момент видіння стало мутним, образ Дмитра щезав. Я почала терти дзеркало, але марно. Коханий зникав, ставав далеким і туманним. Що казати вже про те, що я не знала різницю між любить і жадає. В той час, в тому віці, для мене це було одне і теж саме. І відьма мене лише підбадьорювала і підштовхувала. Як і Олена, до речі. А щодо Дмитра, то він теж був дуже молодим і чоловіком і священиком. Тіло диктує своє, і Дмитро розумів це. Звісно він молився, щоб перебороти спрагу пристрасті. Все це природно. Але ж я зрозумію це тільки згодом.
— Покажи ще! — Крикнула я, вдаривши по дзеркалу.
— Тихо. Пані побачить ще, згодом. Якщо ви погодитися, то він невдовзі стане вашим. — Як тоді я мало розуміла! Бажання і пристрасть так відрізняються від кохання. Бідолашний пастор, він боровся із собою, зі звичайним потягом до жінки. Але пристрасть… Вона сильніше чим ми думаємо.
— Він кохає мене! — Захоплено кричала я.
— Так! — Відьма посадила мене на стілець, який хтозна — звідки взявся у центрі кімнати замість стола. Вона облизувала губи, майже підтанцьовувала. Я закрила очі, рукою вхопилась за чоло. В мене жар.
— Нам прийдеться зламати його волю, і тільки. Те, що він до тебе небайдужий — дуже полегшить нам діло. По правді кажучи, якщо б він не відчував до тебе ніяких емоцій, це діло було б програним. Мені треба вийти ненадовго. Почекайте. — Вона жодного разу не використала слово «кохає», з того можна судити, тільки про мою особисту дурість. Відьма зайшла у дзеркало, наче в двері, і розтанула. Я бачила лише своє зображення в чотирьох дзеркалах з різними окантовками й символами. Зараз, згадуючи це, я дивуюсь, чому мене не налякало все те, що відбувалося. Я була сліпа, засліплена своїм фатальним коханням і п’яна від знання того, що моє почуття взаємне. З’явилася відьма, але з іншого дзеркала, в руках вона несла золоту чашу, з вкрапленими сапфірами та діамантами. В ній на дні була вода.