А Мацерат так нічого й не втямив. Не знаю, чи то він надумав у такий спосіб мене виховувати, чи то просто не здагадався, що має постачати мені барабани — коли треба й скільки треба. Все вказувало на те, що наближається катастрофа. І тільки завдяки тій обставині, що одночасно із загрозою, яка нависла над моїм життям, уже ставав очевидним і чимдалі більший хаос у нашій бакалійній крамниці, мені, а заразом і крамниці було своєчасно послано — принаймні так це зазвичай сприймають у лиху годину — порятунок.
Позаяк Оскар і зростом не вдався, і бажання не мав стояти за прилавком, продаючи хрустики, маргарин та штучний мед, Мацерат, якого я задля зручности знов називатиму батьком, узяв собі в крамницю на поміч Марію Тручинську, молодшу сестру мого бідолашного товариша Герберта.
Марію не тільки так звали, вона й була Марія. Вже не кажу про те, що за кілька тижнів вона не лише повернула нашій крамниці добру репутацію, не лише повела справу хоч і по-дружньому, але досить суворо — і з цим Мацерат залюбки погодився, — Марія виявила й неабияку кмітливість, оцінюючи моє становище.
Ще до того, як Марія стала за прилавок, вона замість барабана не раз пропонувала мені, хто з горою брухту на пузі докірливо тюпав сходами — понад сотня східців угору, понад сотня вниз, — узяти старого прального тазика. Але заміни Оскар не хотів. Барабанити по дну тазика він уперто відмовлявся. Та скоро лиш Марія оговталася в крамниці, вона, всупереч волі Мацерата, зробила так, що з моїми бажаннями почали рахуватися. Щоправда, ходити з нею до крамниць, де продавалися іграшки, Оскар нізащо не погоджувався. Вигляд тих строкато-переповнених полиць запевне навіяв би мені болючі спогади про розтрощену крамницю Сиґізмунда Маркуса. Марія, лагідна й поступлива, лишала мене чекати надворі чи й узагалі вирушала до крамниць сама й приносила мені що чотири чи п'ять тижнів — залежно від потреби — новеньку бляшанку, а в останні воєнні роки, коли вже навіть барабани стали великою рідкістю і їх почали розподіляти на карточки, Марії доводилося підсовувати продавцям цукор або піввосьмушки кави в зернах, щоб із-під прилавка, сказати б, по-свійському, дістати мені барабана. І все це вона робила без зайвих зітхань, не похитуючи скрушно головою, не закочуючи під лоба очі, а скорше якось зосереджено й поважно, так само природно, як одягала на мене свіжовипрані, ретельно заштопані штанці, панчохи й курточку. І хоч у наступні роки наші з Марією взаємини постійно зазнавали змін і ще й тепер з'ясовані не до кінця, манера, з якою вона щоразу передає мені нового барабана, лишилася та сама, хай навіть ціни на дитячі бляшані барабани нині багато вищі, ніж були в сороковому році.
Тепер Марія передплачує якийсь журнал мод. Од відвідин до відвідин вона стає щораз елегантнішою. А тоді?
Чи вродлива була Марія? Кругленьке, свіжовмите личко, прохолодний, однак не дуже холодний погляд сірих, трохи витрішкуватих очей з короткими, але пухнастими віями під густими темними бровами, що зійшлися на переніссі. Завдяки виразно окресленим вилицям, шкіра на яких у морозяну погоду напиналася, ставала синюватою й болісно лускалась, обличчя її нагадувало рівненьку, заспокійливу площину, і цього вигляду не порушував навіть невеличкий ніс, який не можна було назвати ні негарним, ні тим більше смішним, — він був радше тендітний, хоч і чітко вирізьблений. Чоло Марія мала округле, невисоке, і на ньому над зарослим переніссям ще замолоду пролягли поздовжні борозенки. Каштанові, трохи закучерявлені коси, що й нині блищать, немовби вологі стовбури дерев, округло починалися від скронь і гладенько обвивали невеличку, похватну голівку майже без потилиці — достоту, як у матінки Тручинської. Коли Марія вдягла білого халата й стала за прилавок у нашій крамниці, волосся в неї ще було заплетене в дві коси, що спадали вниз за цупкими, здоровими на вигляд вухами, які швидко наливалися кров'ю і мочки яких, на жаль, не висіли вільно, а навпрямець переходили в щоку над спідньою щелепою; щоправда, в тому місці залягала досить приваблива борозенка, проте це наводило на думку про певну дегенеративність і давало привід робити деякі висновки щодо її вдачі. Згодом Мацерат підбив дівчину зробити перманент, і вуха в неї сховалися. Тепер Марія з-під модної короткої зачіски на своїй кучерявій голові виставляє напоказ лише прирослі мочки, але цю невеличку ваду затуляють великі кліпси, досить-таки позбавлені смаку.