Мацерат таки прислухався до порад Ґретхен Шефлєр і вирішив одружитись на моїй коханій. Отож якщо його, мого гаданого батька, називати батьком, то картина вийде така: мій батько взяв заміж мою майбутню дружину, потім назвав мого сина Курта своїм сином Куртом, тобто зажадав від мене, щоб його внука я визнав своїм зведеним братом і змирився з тим, щоб моя кохана Марія, яка пахла ваніллю, на правах мачухи лежала в його постелі, просмерділій риб'ячим молочком. Та коли я сам собі тверджу: цей Мацерат тобі — навіть не гаданий батько, він геть чужий чоловік, він не викликає в тебе ні симпатії, ні антипатії, він уміє смачно варити й смажити, і отак, вправно пораючись на кухні, він сяк-так дбав замість батька про тебе, бо твоя бідолашна матуся лишила його тобі, а тепер він на очах у людей краде в тебе найкращу в світі жінку, а з тебе робить свідка спершу на своєму весіллі, а через п'ять місяців — на хрестинах, себто таким собі гостем на двох сімейних святах, влаштовувати які годилося б радше тобі, бо це ж ти мав повести Марію до загсу, тобі належало вибирати хрещених батька-матір, одне слово, коли я, придивившись до головних ролей у нашій трагедії, дійшов висновку, що постановка цієї драми дуже багато втратила саме через хибний розподіл головних ролей, то весь театр викликав у мене сумніви. Адже Оскарові, справжньому характерному акторові, дісталася роль статиста, яку без жодної шкоди можна було викреслити з тексту взагалі.
Перше ніж дати своєму синові ім’я Курт, тобто назвати його так, як зватися він у жодному разі не мав, — адже сам я нарік би хлопчика на честь його справжнього діда Вінцента Бронського, — одне слово, перше ніж змиритися з ім'ям Курт, Оскар, поки Марія виношувала дитину, як міг упирався проти майбутніх пологів і не хоче цього приховувати.
Ще ввечері того самого дня, коли я застукав обох на канапі, а тоді, барабанячи, осідлав спітнілу спину Мацерата й не дав йому вдатися до запобіжного заходу, як того вимагала від нього Марія, я зробив відчайдушну спробу відвоювати кохану.
Скинути мене з себе Мацератові пощастло аж тоді, коли було вже надто пізно. Через те ж він мене й лупонув. Марія заступилася за Оскара й почала докоряти Мацератові за те, що в того нічого не вийшло з обережністю. Мацерат захищався, як захищається вже немолодий чоловік. Винна сама Марія, виправдовувався він, нехай би, мовляв, удовольнилася була й одним разом, та їй же, мовляв, усе мало й мало. Після цього Марія розплакалася, сказала, що вона так швидко не вміє — щоб раз, два та й усе, що коли так, то нехай пошукає собі іншу, бо вона досвіду не має, а ось її сестра Густа — та, яка працює в «Едемі», — знає що й до чого, і вона їй казала, що так хапкома це не робиться, і щоб Марія малася на бачності, бо трапляються чоловіки, яким аби лише злити малаф'ю, а він, Мацерат, теж, видко, такий самий, тільки вона вже на це не піде, їй треба, щоб в обох виходило одночасно, як оце щойно. Але ж він однаково мав би пильнувати, вона ж бо, либонь, має право сподіватися, щоб він бодай трохи зважав на неї. Отоді Марія й розплакалася, хоч із канапи й не встала. А Мацерат у своїх піигганках закричав, що цього пхикання вже не годен чути, хоч відразу й пошкодував за цей свій вибух гніву і знов поласився на Марію, тобто спробував був мацнути її під спідницею, адже вона була ще без трусиків, і після цього Марія просто оскаженіла.
Такою Оскар ще не бачив її ніколи: обличчя взялося червоними плямами, а сірі очі робилися чимдалі темнішими й темнішими. Мацерата вона обізвала хирляком, після чого той схопив штани, пірнув у них і застебнув ширіньку. І нехай тепер забирається геть, кричала Марія, до своїх братиків-однопартійців, вони, мовляв, теж такі самі чвиркуни, як він. Мацерат схопив свого піджака, потім — клямку на дверях і рішуче заявив, що відтепер гратиме на інших струнах, бо цими жіночими штучками вже ситий, мовляв, по саме нікуди, а Марія, коли вже вона така похітлива, нехай спіймає собі якогось чужоземного робітника, приміром, отого французика, котрий розвозить пиво, він запевне попорає її краще, а для нього, Мацерата, любов, мовляв, — це щось інше, не лише оце паскудство, і тепер він піде різатися в скат, принаймні там він знає, на що можна сподіватися.