Другу купіль Ґреф брав по неділях у супроводі цілого гурту хлопчаків. Оскар не стверджує, що бачив усе сам, та він, зрештою, нічого й не бачив. Це вже потім розповідали люди. Музикант Майн знав про городника чималенько всіляких історій і трубив їх на весь квартал. І одна з його трубних історій розповідала: цілісіньку зиму, навіть у люті морози, Ґреф щонеділі купався в супроводі гурту хлопчаків. Щоправда, навіть Майн не стверджував, буцімто городник змушував хлопців голяка, як сам, стрибати в ополонку. Йому, мовляв, було досить і того, що вони, напівголяка чи майже голяка, сухорляві й жилаві, гарцювали на снігу, розтираючи один одного снігом. Атож, і Ґрефа так тішили ті хлопчаки на снігу, що він до чи після купання частенько пускався з ними казитись і сам, допомагав розтирати того чи того, а то й дозволяв усій ватазі розтирати себе. Музикант Майн, дарма що туман, нібито сам бачив з набережної в Глеткау, як голий-голісінький — просто жах! — Ґреф зі співом і криком підхопив двох своїх голих вихованців, підняв і та трійця — голяк з двома голяками в руках — жирувала на товстій кризі Балтійського моря.
Напрошується думка, що Трефів батько не був рибалка, хоч і в Брьозені, і в Нойфарвасері мешкало багато рибалок з таким прізвищем. Але наш Ґреф, городник, був родом із Тіґенгофа, хоч Ліна Ґреф, уроджена Барч, зі своїм майбутнім чоловіком познайомилася в Праусті. Той допомагав там одному молодому, але промітному вікарію опікати товариство друзів-католиків, а Ліна через того ж таки вікарія щосуботи вчащала до парафіяльного будинку. Якщо судити зі знімка, що його, здається, сама Ґрефиха мені й подарувала, — він ще й досі приліплений у моєму фотоальбомі, — двадцятирічна Ліна була міцненька, нівроку, кругленька, весела, добродушна, легковажна й дурненька. Батько її тримав чималий сад у Санкт-Альбрехті. У двадцять два рочки, геть недосвідченою дівчинкою, як Ліна не раз розповідала згодом, вона на пораду вікарія вискочила заміж за Ґрефа й на батькові гроші відкрила в Ланґфурі городницьку крамницю. Чимало свого товару, приміром, майже всю садовину, вони задешево діставали з батькового саду, отож торгівля в них пішла непогано, по суті, сама собою, і багато напсувати тут Ґреф не міг.
Авжеж, і якби городник не захоплювався так по-дитячому всілякими саморобками, то цю крамницю в передмісті, так вигідно розташовану — дітей довкола кишма кишить, і жодних тобі конкурентів по сусідству, — не важко було б обернути на золоте дно. Одначе, коли з пробірної палати разів три-чотири навідався ревізор і почав перевіряти ваги, конфісковувати гирі, опечатувати ваги й накладати на Ґрефа штрафи — спершу менші, а далі щораз більші, — частина постійних покупців од нього пішли, й городину вони тепер купували на базарі, що збирався один раз на тиждень. Люди казали: це правда, овочі й фрукти у Ґрефа завше першого ґатунку й навіть недорогі, але щось там у нього, либонь, не так, бо знов он приїздили представники з пробірної палати.
Хоча сам я голову даю на відріз: обдурювати Ґреф нікого й не думав. Ба більше, адже великі картопляні ваги, після того, як Ґреф у них щось там удосконалив, почали обважувати його самого. Так, незадовго до початку війни він умонтував у ті ваги годинника з боєм, який залежно від того, скільки на них клали картоплі, видзвонював ту чи ту мелодію. Хто купував десять кілограмів, діставав, сказати б, на похід «На ясних берегах Заалє», двадцять п'ять кілограмів картоплі викликали «Честь бережи і вірність», а півцентнера картоплі, придбаної на зиму, видобував з курантів наївно-чарівливу мелодією «Крихітка Енхен із Тарау».
І хоч я й усвідомлював, що такі музичні жартики пробірній палаті можуть бути не до шмиги, Оскар до городникових химер ставився з розумінням. Ліна Ґреф також поблажливо дивилася на ці чоловікові дивацтва, позаяк, атож, саме позаяк їхній шлюб на тому й тримався, що кожне з них поблажливо сприймало всі дивацтва другого. Отож можна сказати, що сімейне життя в Ґрефів склалося вдало. Городник дружину не бив, з чужими жінками ніколи її не зраджував, не був ні п'яниця, ні гуляка, скоріше навпаки, це був веселий, пристойно вбраний пан, і за товариську й чуйну вдачу його любила не лише молодь, а й та частина покупців, яка на додачу до картоплі діставала в крамниці ще й музику.