(Усі, зокрема й Ланкес, плескають у долоні.)
ЛАНКЕС. А тепер у нас відплив.
РОЗВІТА. Тоді пора снідати! (Погойдує великим кошиком з харчами, оздобленим стрічками й штучними квітками.)
КІТІ. О, влаштуємо пікнік на свіжому повітрі! ФЕЛІКС. Це сама природа пробуджує в нас апетит! РОЗВІТА. О священнодійство трапези! Ти об'єднуєш народи, поки вони сидять за сніданком!
БЕБРА. Попоїмо тут, на бетоні. Це — надійна основа!
(Усі, крім Ланкеса, вибираються на бункер. Раґуна розстилає веселеньку квітчасту скатерку й дістає зі свого неосяжного кошика невеличкі подушечки з китичками й торочками. Напинають рожеву парасольну з ясно-зеленим візерунком, заводять невеличкого грамофончика з трубою. Розставляють тарілочки й підставки для яєць, розкладають ложечки, ножики й серветки.)
ФЕЛІКС. Я поласував би паштетом із печінки!
КІТІ. А у вас не лишилося трішки кав'яру, що його ми врятували із Сталінграда?
ОСКАР. Розвіто, не намащуй так товсто данське масло!
БЕБРА. Це добре, синку, що ти дбаєш про її статуру.
РОЗВІТА. А якщо так мені смачно й корисно, тоді що? Ох, як згадаю про отой торт із збитими вершками, яким нас пригощали льотчики в Копенгагені!
БЕБРА. А голландський шоколад у термосі ще гаряченький.
КІТІ. А я просто закохана в американське печиво в бляшанках.
РОЗВІТА. Але тільки коли на нього покласти трохи південноафриканського імбирного джему...
ОСКАР. Не треба стільки, Розвіто, прошу тебе!
РОЗВІТА. А сам теж відбатовуєш оцю гидотну англійську тушонку шматками, в палець завтовшки!
БЕБРА. Агов, пане солдат! Може, тонесеньку скибочку хліба з родзинками й сливовим повидлом?
ЛАНКЕС. Якби ж я не на службі, пане капітан...
РОЗВІТА. Тоді віддай йому наказ!
КІТІ. Атож, наказ!
БЕБРА. Отже, обер-єфрейторе Ланкес, я наказую вам спожити скибку хліба з родзинками, намазану французьким сливовим повидлом, данське яйце в мішечку, радянський кав'яр і філіжаночку голландського шоколаду!
ЛАНКЕС. Слухаюся, пане капітан! Спожити! (Також сідає на бункер.)
БЕБРА. А хіба в нас немає ще однієї подушечки — для пана солдата?
ОСКАР. Нехай бере мою. Я сяду на барабан.
РОЗВІТА. Тільки ж не застудися, золотко! Бетон — штука підступна, а ти до цього не звик.
КІТІ. Тоді нехай візьме мою подушечку. А я легенько згорнуся собі вузликом, так і булочка з медом краще прослизне.
ФЕЛІКС. Тільки не відходь від скатерки, щоб не капнула медом на бетон. А то ще підірвеш нашу боєздатність!
(Усі нишком хихотять.)
БЕБРА. Ох, яке ж цілюще морське повітря!
РОЗВІТА. Авжеж, цілюще.
БЕБРА. Груди розпростуються.
РОЗВІТА. Авжеж, розпростуються.
БЕБРА. Серце оновлюється.
РОЗВІТА. Авжеж, оновлюється.
БЕБРА. Душа випурхує з лялечки.
РОЗВІТА. Якою ж прекрасною стає людина, коли милується морем!
БЕБРА. Погляд стає вільним, окриленим...
РОЗВІТА. Злітає...
БЕБРА. Лине в далечінь понад морем, понад безкраїм морем... А скажіть мені, обер-єфрейторе Ланкес, що ото за п'ять чорних цяток видніються на березі?
КІТІ. І я їх бачу. З п'ятьма парасольками!
ФЕЛІКС. Їх шість.
КІТІ. П'ять! Одна, дві, три, чотири, п’ять!
ЛАНКЕС. То черниці з Лізьйо. Їх евакуювали сюди разом із дитячим садком.
КІТІ. Але діточок Кіті не бачить! Вона бачить лише п'ять парасольок.
ЛАНКЕС. Малечу вони завше лишають у селі, в Бавені, а самі часом приходять, коли відплив, і збирають мушлі та крабів, що застряють серед ромелівської спаржі.
КІТІ. Бідолашки!
РОЗВІТА. Може, запропонувати їм трохи тушонки й печива?
ОСКАР. Сьогодні п'ятниця, а в п’ятницю їсти тушонку черницям гріх. Оскар запропонував би їм булочки з родзинками й сливовим повидлом.
КІТІ. О, вони вже побігли! Просто-таки наче попливли під своїми парасольками-вітрилами!
ЛАНКЕС. Вони так роблять щоразу, коли назбирають, скільки їм треба. Назбирають і починають гратися. А надто послушка Аґнета, ще зовсім молоденька дівчинка, вона ще й не тямить, що й до чого... Та якби в пана капітана знайшлася для обер-єфрейтора ще одна сигаретка... Щиро дякую! А та, що позаду, ота гладка, котра весь час відстає, — це їхня матір-ігуменя, Схоластика. Вона не дає, щоб черниці гралися на березі. Либонь, це суперечить правилам їхнього ордену.
(На задньому плані бігають черниці з парасольками. Розвіта заводить грамофона. Лунають «Петербурзькі санчата». Черниці танцюють під музику й жваво перегукуються.)