Я, звісно ж, добряче перегинав палицю — хотілося, мабуть, справити враження на синьйору Розвіту. Насправді провину за матусину смерть більшість людей покладали на Мацерата, а надто — на Яна Бронського. Бебра мене розгадав.
— Ви перебільшуєте, любий мій. Ви гніваєтесь на свою покійну матусю просто з ревнощів. Вона пішла на той світ не так через вас, як через свої стомливі любовні пригоди, тим-то ви й почуваєтесь, немовби вами знехтували. Ви злий і марнославний, яким, власне, й має бути геній!
Бебра зітхнув, глянув скоса на синьору Розвіту й додав:
— З таким зростом, як у нас, нелегко бути терплячим. Яке ж це важке завдання, яке високе покликання — не виявляти зовнішніх ознак росту і водночас не втрачати людяности!
Розвіта Раґуна, ця неаполітанська сновида зі шкірою гладенькою і зморшкуватою воднораз, та, якій я давав років вісімнадцять і якою вже за мить захоплювавсь як вісімдесяти, а то й дев'яносторічною бабусею, отож ця синьйора Розвіта погладила елегантний, англійського крою, пошитий на замовлення костюм пана Бебри, послала мені свій вишнево-чорний середземноморський погляд, а тоді глибоким голосом, в якому вчувався смак плодів і який зворушив мене й змусив заціпеніти, промовила:
— Карісімо, Оскарнело! Як я його розумію, ваш біль! Андіамо, їдьмо з нами — Мілан, Париж, Толедо, Гватемала!
У мене ледь не запаморочилося в голові. Я схопив ручку юної — кров з молоком — і давньої, як світ, синьйори Раґуни. Хвилі Середземного моря вдарили в мій берег, оливи зашепотіли мені на вухо:
— Розвіта стане вам, як матуся, Розвіта вас зрозуміє. Вона, велика сновида, що всіх бачить наскрізь, вона все розуміє, тільки сама себе не розуміє, о мама міа, тільки сама себе не розуміє — ні, діо!
Цієї миті Раґуна, щойно почавши пронизувати мене своїм сновидним поглядом і бачити наскрізь, навдивовиж раптово й злякано висмикнула свою долоню з моєї. Невже її нажахало моє зголодніле чотирнадцятирічне серце?
Чи не відкрилося їй, що Розвіта — байдуже, дівчина це чи стара баба — для мене означала тільки одне: Розвіта? Вона вся тремтіла, шепотіла щось по-неаполітанському й так ревно хрестилася, немовби страхам, що їх прочитала в моїй душі, вже не було кінцякраю, а тоді німотно сховалася за своїм віялом.
Збитий з пантелику, я попросив пана Бебру пояснити, що це означає, попросив сказати бодай одне слово. Та навіть у Бебри, хоч він був прямий нащадок принца Євгена, відібрало мову, він натужно силкувався щось пробелькотіти, і нарешті я розчув:
— Ваш геній, юний друже, його божественна, але воднораз, поза всяким сумнівом, і диявольська основа трохи збентежили мою добру Розвіту. Та й самому мені, мушу визнати, видається якоюсь чужою ваша спонтанна нестримність, що виявляється так зненацька, — чужою, але не зовсім незбагненною. Але незалежно від того... — Нарешті Бебра прийшов до тями. — ...як там склалася ваша вдача, їдьте з нами, виступатимете в Бебриному «Чудо-шоу». Трохи самовиховання, трохи самообмеження — і навіть за нинішніх політичних обставин ви, гадаю, знайдете свою публіку.
Я відразу все збагнув. Бебра, який колись радив мені завжди бути на трибуні й ніколи не ставати перед трибуною, сам опинився серед тих, хто стоїть перед трибуною, хоч і далі виступав у цирку. Тож він анітрохи не був розчарований, коли я, для годиться пошкодувавши, від його пропозиції відмовився. А синьйора Розвіта за віялом гучно зітхнула і знов показала мені свої середземноморські очі.
Ми ще якусь годинку погомоніли, я попросив кельнера принести порожню склянку, голосом виспівав у ній сердечко, виспівав довкола нього закрутистий напис: «Розвіті від Оскара», подарував їй склянку, вона дуже зраділа, Бебра розплатився, давши щедрі чайові, і ми пішли.
Вони провели мене аж до спортивної зали. Я показав барабанною паличкою на голі трибуни в другому кінці Травневого лугу і — о, нарешті пригадав, це було навесні тридцять восьмого — розповів наставникові Бебрі про свою діяльність барабанщика під трибунами. Бебра розгублено всміхнувся, а на суворому обличчі Раґуни не здригнулася жодна рисочка. І коли синьйора вже відійшла на кілька кроків убік, Бебра, прощаючись, прошепотів мені на вухо: