Дитина пахла молоком і сечею. Чако дивувався і не міг збагнути, як такій-от маленькій і невизначеній, незрозуміло на кого подібній істоті вдалося так цілковито заволодіти увагою, любов’ю і, зрештою, здоровим глуздом дорослого чоловіка.
Від’їжджаючи, він почувався так, наче відриває й залишає там частину себе самого. Достоту велику частину.
Й ось тепер Джо не стало. Він загинув в автомобільній аварії. І був мертвий, як колода. Перетворився на діру в Усесвіті — з точнісінько такими ж обрисами, як і він сам.
На світлині, яку тримав у руках Чако, Софі-моль виповнилося сім років. Вона була вся біла і блакитна. Рожеві губки, й ані тобі натяку на сирійське християнство. Щоправда, Маммачі, вдивляючись у фото, твердила, що ніс у неї від Паппачі.
— Чако, — озвалася Рахель, — можна запитання?
— Хоч два, — мовив той.
— Скажи, ти любиш Софі-моль понад усе на світі?
— Вона — моя донька, — відповів Чако.
Рахель поміркувала над цим.
— Чако, а люди обов'язково повинні любити своїх дітей понад усе на світі?
— Чіткого правила тут немає, — сказав Чако. — Але переважно так і є.
— От, для прикладу, — вела далі Рахель, — тільки для прикладу, може таке статися, що Амму полюбить Софі-моль більше за нас із Естою? Чи ти, для прикладу, полюбиш нас більше за Софі-моль?
— В людській природі все можливо, — відказав Чако своїм голосом для читання вголос. Звертався тепер просто до темряви, геть раптом забувши про маленьку племінницю з фонтанчиком на голові. — Любов. Божевілля. Надія. Безустанна радість.
Із чотирьох речей, можливих в людській природі, найпечальнішою Рахелі видалася Безустанна радість. Мабуть, через тон, яким Чако ці слова промовив.
Безустанна радість. З таким лунким, церковним звучанням. Наче сумна рибина без уст.
Холодний метелик підняв холодну ніжку.
Цигарковий дим в’юнився догори, в ніч. А огрядний чоловік і маленька дівчинка лежали без сну у темряві.
В іншому номері, за кількома стінами, прокинувся Еста, бо двоюрідна бабуся саме захропла.
Амму спала й у ґратчасто-блакитному світлі вуличного ліхтаря, що лилося через ґратчасто-блакитне вікно, виглядала дуже вродливою. Вона всміхалася сонною усмішкою, яка снила дельфінами і глибокою ґратчастою блакиттю. Побачивши цю усмішку, ніхто зроду не здогадався б, що жінка, здатна так усміхатися, — це, по суті, бомба, і відлік до вибуху вже пішов. Похитуючись, Еста Самотній поплівся до ванної. Там він виблював чистою, гіркою, блискучою, пінистою рідиною, яка віддавала лимоном. Їдкий післясмак першої зустрічі малого хлопчака зі страхом. Бум-бум.
Йому стало трохи ліпше. Він взувся, з незав’язаними шнурівками вийшов у коридор і рушив до Рахелиного номера, а там тихо став під дверима.
Рахель вилізла на стілець і відчинила йому.
Чако не завдав собі клопоту бодай подумки здивуватися, звідки вона дізналася, що там, за дверима, стоїть Еста. Він звик до того, що близнюки іноді поводилися дивно.
Тож він і далі лежав собі на вузькому готельному ліжку, ніби кит, що викинувся на берег, і спроквола розмірковував, чи й справді Рахель бачила тоді Велюту. На його думку, це було не надто ймовірно. Та й узагалі він вважав, що Велюта надто вже поспішає. Цей параван мав майбутнє. Чако було цікаво, чи вступив уже Велюта до марксистської партії. І чи бачився останнім часом з товаришем К. Н. М. Піллаєм.
За кілька місяців до того політичні амбіції товариша Піллая несподівано отримали підтримку. Двох місцевих партійних активістів, товаришів Дж. Каттукарана і Ґугана Менона, було виключено з партії через підозру у симпатії до наксалітів. Подейкували, що один з них — товариш Ґуган Менон — мав бути кандидатом від партії на довиборах до Законодавчих зборів, призначених у Коттаямі на березень. Тож його виключення з партії створило вакуум, заповнити який усіма можливими способами намагалося чимало бажаючих. Був серед них і товариш К. Н. М. Піллай.
Вже віддавна товариш Піллай стежив за тим, що відбувалося на «Райських маринадах», з гострим інтересом запасного гравця, який рветься вийти на футбольне поле. Заснувати новий профспілковий осередок, хай навіть зовсім маленький, на території свого майбутнього виборчого округу — то був би чудовий початок шляху до Законодавчих зборів.