— Бунтівники і тлейлаксу атакують іксіанське Посольство, Владико. У них вибухівка.
Вона не встигла договорити, як гримнув черговий вибух перед знищеним фасадом Посольства. Лето побачив, як обертаються в повітрі тіла, вигинаючись назовні та падаючи по периметру яскравого блиску, що залишав оранжевий слід, усіяний чорними плямами.
Не думаючи про наслідки, Лето перевів свій повіз на силові підвіски й гарматним ядром послав його через площу — наче розігнаного бегемота, що тяг у своєму кільватері світлокулі. На краю битви він дугою оминув своїх захисників і вдарив у фланг нападників, лише тоді помітивши лазеростріли, що посилали на нього яскраві блакитні спалахи. Відчував, як його повіз шквалом налітає на плоть, розкидаючи довкола тіла.
Повіз випустив його просто перед Посольством, він викотився на тверду поверхню, вдаряючись об уламки. Відчув лоскіт променів лазеростріла на ребристому тілі, тоді приплив внутрішнього тепла, слідом за цим — кисневу відрижку з хвоста. Інстинкт сховав його обличчя глибоко в оболонці, схрестив руки в захисній заглибині переднього сегмента. Тіло черва перейняло контроль, вигинаючись і вимахуючи, котячись, наче шалене колесо, б’ючись на всі боки.
Кров залила вулицю. Кров — водний бар’єр для його тіла, але ж смерть вивільняє воду. Звиваючись, його тіло послизнулося і в’їхало в неї, вода обпекла його, проникаючи крізь форелеву шкіру й випускаючи синюватий дим з кожного кільця, з яким стикалася. Це наповнило його водною мукою і викликало у великому тілі ще сильніший потяг до молотіння та насилля.
При перших ударах Лето розкидані по периметру Рибомовки відступили назад. Пильна башарка побачила, яка можливість відкрилася перед ними. Гукнула, заглушуючи галас битви:
— Убивай уцілілих!
Ряди вартівниць кинулися вперед.
Кілька хвилин тривала кривава гра Рибомовок, рубання клинків у немилосердному сяйві світлокуль, танець дуг лазерострілів та навіть удари рук і пальців ніг по вразливому тілі. Рибомовки не залишили вцілілих.
Лето перекотився через закривавлену кашу перед Посольством, через хвилі водної муки, насилу спроможний думати. Повітря довкола нього було насичене киснем, що допомогло його людським чуттям. Підкликав свій повіз, і той підплив до нього, небезпечно перехиляючись на пошкоджених підвісках. Поволі виповз на перехняблений повіз і віддав ментальний наказ повернутися до його приміщення під площею.
Уже давно він приготував собі противодну кімнату, де хвилі перегрітого сухого повітря могли очистити його й відновити. Пісок теж би з цим упорався, але в межах Онна бракувало місця для необхідного піщаного простору, де він міг би зігрітися та обшкребти свою поверхню до нормального стану.
У ліфті він подумав про Хві й послав звістку, щоб її негайно до нього привели.
«Якщо вона вижила».
Він не мав зараз часу на пророчі пошуки, міг лише сподіватися на краще, доки його тіло — і предчерва, і людське — прагнуло очисного жару.
Ввійшовши до очисної кімнати, подумав, що слід підтвердити змінений наказ: «Залишити живими кількох лицеплясів!» Але досі ошалілі Рибомовки розсіялися по всьому місту, а він не мав сили виконувати пророчий пошук, щоб розіслати вісниць у належні місця.
Коли він виходив із очисної кімнати, капітанка Варти принесла послання, що Хві Норі дістала легке поранення, але перебуває в безпеці й буде доставлена до нього, тільки-но місцева командирка вирішить, що це розсудливо.
Лето відразу підвищив капітанку Варти до підбашарки. Вона мала тяжку поставу на зразок Нейли, але не з таким квадратним обличчям, з рисами округлішими та ближчими до давніших норм. Дрижала, зігріта прихильністю свого Владики, а коли він наказав їй повернутись і «повторно впевнитися», що Хві не зазнала серйозніших поранень, крутнулася і вибігла від нього.
«Я навіть не спитав її імені», — подумав Лето, викотившись на новий повіз у заглибленні малої аудієнційної кімнати. Мусив поміркувати кілька хвилин, щоб згадати ім’я нової підбашарки, — К’єюємо. Підвищення ще слід затвердити. Занотував собі в думках, щоби зробити це особисто. Рибомовки, геть усі, негайно мусили довідатись, як високо він цінує Хві Норі, хоч після цієї ночі навряд чи залишилися великі сумніви.
Тоді виконав пророче сканування і послав вісниць до розлючених Рибомовок. Шкоду вже заподіяно — весь Онн у трупах. Частина з них лицепляси, а частина — лише підозрювані в належності до лицеплясів.
«І багато хто бачив, як я вбивав», — подумав він.
Чекаючи прибуття Хві, Лето обміркував те, що відбулося. Це не було типовою атакою тлейлаксу, зате попередній напад дорогою до Онна нагадував новий взірець. Усе вказувало на єдиний замір зі смертельною метою.