Поступово в розмові Лето пригашував замасковане освітлення свого гнізда, присуваючи повіз ближче до Сіони. Тоді вимкнув його повністю. Зостався тільки місяць. Передня частина повозу виступала на балкон, а обличчя Лето було всього за два метри від Сіони.
— Батько розповідав мені, — промовила вона, — щó ви старші, то повільніший ваш час. Це ви йому сказали?
«Перевіряє мою правдивість, — подумав він. — Отже, вона не правдомовиця».
— Усе відносно, але порівняно з людським відчуттям часу це правда.
— Чому?
— Це пов’язано з тим, чим я стану. При кінці час для мене зупиниться і застигне, наче перлина, заморожена в кризі. Мої нові тіла розпорошаться, кожне з прихованою в них перлинкою.
Вона обернулася і відвела очі, вдивляючись у пустелю. Далі говорила, не глядячи на нього.
— Розмовляючи так з вами в темряві, я майже забуваю, хто ви.
— Саме тому я й вибрав цю годину для нашої зустрічі.
— А місце?
— Це останнє місце, де я можу почуватися як удома.
Сіона відвернулася від балюстради, сперлася на неї, знову глянула на нього.
— Я хотіла б вас побачити.
Він увімкнув усе освітлення гнізда, включно з різкими білими кулями вздовж покрівлі з зовнішнього краю балкона. Коли світло засяяло, прозора перегородка іксіанської роботи висунулася зі стінних ніш і запечатала балкон за Сіоною. Вона відчула цей рух позаду себе, і він застав її зненацька. Однак кивнула, наче на знак розуміння. Подумала, що це захист від нападу. Насправді ні. Перегородка лише стримувала вологих нічних комах.
Сіона вдивлялася в Лето, пробігаючи поглядом по його тілу, затримуючись на цурпалках, що були колись його ногами, вивчаючи руки та долоні, а потім обличчя.
— Ваша офіційна історія розповідає, що всі Атріди походять від вас і вашої сестри Ганіми, — сказала вона. — Усна історія з цим не погоджується.
— Усна історія правдива. Вашим предком був Харк аль-Ада. Гані та я лише називалися подружжям, це мало на меті консолідувати владу.
— Як ваш шлюб з цією іксіанкою?
— Це інше.
— У вас будуть діти?
— Я ніколи не міг мати дітей. Вибрав метаморфозу ще до того, як це стало можливим.
— Ви були дитиною, а тоді, — вона вказала, — це?
— І жодного проміжного періоду.
— Як дитина знала, що вибирати?
— Я був одним із найстарших дітей, яких будь-коли бачив світ. Другою такою дитиною була Гані.
— Ця історія про ваші предківські пам’яті!
— Правдива. Ми всі тут. Невже Усна історія не погоджується?
Вона різко крутнулася, повернувшись до нього напруженою спиною. Лето ще раз виявив, як його чарує цей людський жест: відкидання, поєднане з вразливістю. За мить вона повернулася і зосередилася на рисах його обличчя, схованого в складках каптура.
— У вас зовнішність Атрідів, — сказала Сіона.
— Я здобув її так само чесно, як і ти.
— Ви такі старі… чому ваше обличчя не поморщене?
— Жодна моя людська частка не старіє нормальним чином.
— І це тому ви зробили таке з собою?
— Щоб тішитися довгим життям? Ні.
— Не знаю, як хтось міг зробити такий вибір, — пробурмотіла вона. Тоді голосніше: — Ніколи не знати кохання…
— Клеїш дурня! — відповів він. — Маєш на увазі не кохання, а секс.
Вона знизала плечима.
— Думаєш, найстрашнішою була відмова від сексу? Ні, найбільшою втратою стало дещо інше.
— Що? — неохоче спитала вона, видаючи цим, як глибоко він її вразив.
— Я не можу ходити між своїми послідовниками так, щоб це зосталося для них непоміченим. Я вже не один із вас. Любов? Багато людей любить мене, але мої обриси тримають нас нарізно. Ми розділені, Сіоно, розділені прірвою, через яку жодна людина не посміє перекинути міст.
— Навіть ваша іксіанка?
— Так, вона б це зробила, якби могла, але не може. Вона не Атрідка.
— Ви хочете сказати, що я… могла б? — Приклала палець до грудей.
— Якби довкола було достатньо піщаних форелей. На жаль, усі вони стали облямівкою мого тіла. Але якби я помер…
У відповідь вона з тупим жахом захитала головою.
— Усна історія докладно це описує, — сказав він. — А ми не сміємо забувати, що ти віриш Усній історії.
Вона далі хитала головою.
— У цьому немає жодної таємниці, — промовив він. — Перші моменти трансформації критичні. Твоя свідомість мусить одночасно спрямуватися всередину й назовні, поєднавшись із Нескінченністю. Я можу забезпечити тебе достатньою кількістю меланжу, аби досягти цього. Прийнявши цю частку прянощів, зможеш пережити перші жахливі хвилини… і всі інші.