Усміхнулася. Це лише підтверджувало те, що вона й так знала.
Кобат завмер.
— Можете починати, — сказала Сіона.
— Я… що ви робите…
— Хробак передав вам приватне послання для ваших панів. Я слухаю.
— Він… він хоче розширити свій повіз.
— Значить, сподівається ще більше розростися. Що ще?
— Ми повинні вислати йому великий запас рідуліанського кристалічного паперу.
— З якою метою?
— Він ніколи не пояснює своїх вимог.
— Це тхне речами, які він забороняє іншим, — сказала вона.
— Собі він нічого не забороняє! — гірко відповів Кобат.
— Ви робили для нього заборонені іграшки?
— Я не знаю.
«Бреше», — подумала Сіона, але вирішила не уточнювати. Достатньо знати, що знайшлася ще одна щілина в обладунку Хробака.
— Хто вас замінить? — спитала Сіона.
— Посилають небогу Малкі, — відповів Кобат. — Ви можете пам’ятати, що він…
— Ми пам’ятаємо Малкі, — перебила вона. — Чому небога Малкі стає новим Послом?
— Я не знаю. Але так було вирішено ще до того, як Бо… як Хробак змістив мене.
— Її ім’я?
— Хві Норі.
— Ми попрацюємо з Хві Норі, — сказала Сіона. — З вами працювати не варто. Ця Хві Норі може виявитися іншою. Коли ви повертаєтеся на Ікс?
— Відразу ж після Фестивалю, першим кораблем Гільдії.
— Що ви розповісте своїм панам?
— Про що?
— Про моє послання!
— Вони виконають вашу просьбу.
— Я знаю. Можете йти, експосле Кобате.
Кобат мало не зіткнувся з вартовими на дверях, поспішаючи вийти. Топрі пішов було за ним, але Нейла схопила його за руку й зупинила. Він з острахом оглянув мускулясту постать Нейли, тоді зиркнув на Сіону, що чекала біля виходу, доки за Кобатом зачиняться двері.
— Це послання було не лише для іксіан, а й для нас, — сказала вона. — Хробак кидає нам виклик і оголошує правила бою.
Топрі намагався вирвати руку зі стискання Нейли.
— Що ти…
— Топрі! — промовила Сіона. — Я теж можу передавати послання. Сповісти мого батька: хай проінформує Хробака, що ми приймаємо виклик.
Нейла відпустила руку, і Топрі потер місце, де вона його стискала.
— Напевно, ти не…
— Виходь, доки можеш, і ніколи не повертайся, — наказала Сіона.
— Ти ж не хочеш сказати, що…
— Кажу тобі йти геть! Ти незграбний, Топрі. Більшу частину життя я провела в школах Рибомовок. Вони навчили мене розпізнавати незграбність.
— Але ж Кобат відлітає. Яка шкода від того, що…
— Він не лише знав мене, він знав, що` я викрала з Цитаделі! Але не знав, що я вишлю цей пакунок на Ікс через нього. Твої дії підказали мені, що Хробак бажає, аби я передала ці томи на Ікс!
Топрі позадкував від Сіони до виходу. Анук і Тав звільнили йому прохід і широко розчинили двері. Сіона крикнула навздогін:
— Не сперечайся, що Хробак казав про мене та мій пакунок Кобату! Хробак не передає незграбних послань! Повідом йому, що я це сказала!
* * *
Дехто каже, що я не маю сумління. Які ж вони лицемірні, навіть самі з собою. Я — єдине сумління, що будь-коли існувало. Як вино зберігає запах бочки, так і я зберігаю есенцію свого найдавнішого генезису, а це зародок сумління. Це робить мене святим. Я Бог, бо я єдиний насправді знаю свою спадковість.
Інквізитор: Ви вказали, що хотіли б поговорити з нами про мотиви Владики Лето. Говоріть.
Хві Норі: Ваші формальні аналізи не дають задовільної відповіді на питання, які я хотіла б поставити.
Інквізитор: Які питання?
Хві Норі: Я питаю себе, що змусило Владику Лето прийняти цю огидну трансформацію, це тіло черва, цю втрату людського? Ви лише натякаєте, що він зробив це заради влади та довговічності.
Інквізитор: Хіба ж цього недостатньо?
Хві Норі: Спитайте себе, чи хтось із вас сплатив би подібну ціну за таку дрібницю?
Інквізитор: З вершин вашої нескінченної мудрості скажіть нам, чому Владика Лето вирішив стати червом?
Хві Норі: Чи хтось тут сумнівається в його здібності передбачати майбутнє?
Інквізитор: Ось! Цього достатньо для трансформації?
Хві Норі: Але ж він уже мав здібність передзнання, як до нього — його батько. Ні! Я припускаю, що він вдався до цього безнадійного рішення, побачивши в нашому майбутньому щось таке, чому може запобігти лише така самопожертва.