— Я так не думаю, — заперечила Антеак. — З цим вона добре впоралася. Проте було б краще, якби вона знайшла спосіб дістати детальніший звіт від Йака. Боюся, що ми його втратили.
— Причина, чому тлейлаксу переслали нам цю звістку, звичайно ж, очевидна, — сказала Люзієл.
— Вони справді нападуть на нього, — промовила Антеак.
— Природно. Це те, що зробили б дурні. Але я питаю себе, чому вони вислали нам цю звістку.
Антеак кивнула.
— Думають, що в нас немає іншого вибору, крім як приєднатися до них.
— А коли ми спробуємо попередити Владику Лето, тлейлаксу знатимуть наших посланців та їхні контакти.
— Що як тлейлаксу переможуть? — спитала Антеак.
— Не схоже на це.
— Ми не знаємо їхнього плану, лише загальний обрис.
— А якщо ця дівчина, Сіона, є його співучасницею? — спитала Люзієл.
— Я вже про це думала. Ти чула повний звіт Гільдії?
— Лише підсумок. Цього достатньо?
— Так, з високою ймовірністю.
— Тобі слід бути обережною з такими термінами, як «висока ймовірність», — зауважила Люзієл. — Не хочемо, аби хтось подумав, що ти ментатка.
— Вірю, що ти мене не видаси, — сухо відповіла Антеак.
— Думаєш, Гільдія має рацію щодо Сіони? — спитала Люзієл.
— Мені бракує інформації. Якщо вони мають рацію, то вона — щось украй незвичайне.
— Так само, як незвичайним був батько Владики Лето?
— Навігатор Гільдії міг сховатися від пророчого ока батька Владики Лето.
— Але не від самого Владики Лето.
— Я уважно прочитала повний звіт Гільдії. Вона не лише приховує саму себе й усе, що довкола неї відбувається, а…
— «Вона зникає», — кажуть вони. — Зникає з поля їхнього зору.
— Вона єдина, — промовила Антеак.
— І так само із зору Владики Лето?
— Вони не знають.
— Ми посміємо зв’язатися з нею?
— А посміємо не зробити цього?
— Це все може бути поставлено під питання, якщо тлейлаксу… Антеак, ми мусимо принаймні спробувати перестерегти його.
— Ми не маємо жодних пристроїв зв’язку, а біля дверей пильнують Рибомовки. Вони дозволяють нашим людям входити, але не виходити.
— Може, поговорити з однією із них?
— Я про це думала. Завжди можемо сказати: ми боялися, що їх підмінено лицеплясами.
— Вартівниці біля дверей, — пробурмотіла Люзієл. — Чи може він знати?
— Усе можливо.
— З Владикою Лето це єдине, що можна сказати напевно.
Антеак тихо зітхнула, підводячись зі стільчика.
— Як я сумую за часами, коли ми завжди мали стільки прянощів, скільки потребували.
— Завжди — це чергова ілюзія, — відповіла Люзієл. — Сподіваюся, ми добре вивчили свій урок, хай що там сьогодні зроблять тлейлаксу.
— Вони зроблять це незграбно, однаково, яким буде результат, — буркнула Антеак. — Боги! Нема вже добрих таємних убивць.
— Завжди є гхоли Айдаго, — зауважила Люзієл.
— Що ти сказала? — Антеак пильно глянула на свою супутницю.
— Завжди є…
— Так!
— Гхоли надто повільні тілом, — сказала Люзієл.
— Але не головою.
— Про що ти думаєш?
— Чи можливо, щоб тлейлаксу… Ні, навіть вони не могли таке…
— Айдаго — лицепляс? — прошепотіла Люзієл.
Антеак мовчки кивнула.
— Викинь це з голови, — промовила Люзієл. — Навіть вони не можуть бути такими бевзями.
— Небезпечно виносити присуд стосовно тлейлаксу, — сказала Антеак. — Нам слід приготуватися до найгіршого. Поклич сюди одну з цих Рибомовок!
* * *
Безперервні військові дії породжують власні соціальні умови, схожі за всіх епох. Люди входять у стан перманентної пильності, щоб відбити напади. Ви можете розгледіти абсолютне правило автократії. Усе нове стає небезпечним прикордонням — нові планети, нові господарсько-економічні області, нові ідеї, нові пристрої, гості — усе це підозріле. Феодалізм тримається міцно, інколи перевдягшись у політбюро чи іншу схожу структуру, але завжди присутній. Влада передається в спадок усередині певних династій. Кров можних домінує. Віцерегенти небес чи їхні відповідники розподіляють багатство. Вони знають, що мусять контролювати успадковування, інакше дозволять владі повільно вислизнути з їхніх рук. Тепер ви розумієте Мир Лето?
— Бене Ґессерит поінформовано про новий розклад? — спитав Лето.
Його супровід дістався першої відмітки розколини, що далі звивалася викрутасами до мосту через річку Айдаго. Ранкове сонце здійнялося на чверть, кілька придворних скинули плащі. Айдаго з невеликою групою Рибомовок ішов з лівого флангу, а на його однострою почали виднітися сліди куряви та поту. Піша хода й біг підтюпцем зі швидкістю Королівського паломництва були тяжкою працею.