Передбачення!
Монео глянув на вже мовчазного Лето. Очі Бога-Імператора були заплющені, на його обличчі з’явився задумливий вираз. Ця чергова ознака Черва — поганий знак. Монео здригнувся.
Невже Лето передбачав навіть власні моменти дикого насилля? Це передбачення насилля викликало трепет страху та благоговіння в усій Імперії. Лето знав, як слід розмістити вартівниць, щоб придушити тимчасові заворушення. Він знав це ще до самого заворушення. Від самої думки про це Монео пересихало в роті. Іноді Монео вважав, що Бог-Імператор може читати думки. Ох, Лето вдавався до послуг шпигунів. Час від часу замасковані постаті проходили повз Рибомовок і піднімалися на вежу Лето або спускалися в крипту. Без сумніву, шпигуни, проте Монео підозрював: їх використовували лише для підтвердження того, про що Лето вже знав.
Наче щоб зміцнити острах у думках Монео, Лето сказав:
— Не намагайся збагнути мої шляхи, Монео. Нехай розуміння прийде саме собою.
— Я постараюсь, Владико.
— Ні, не старайся. Натомість скажи мені, ти вже оголосив, що не буде жодних змін у розподілі прянощів?
— Ще ні, Владико.
— Відклади це оголошення. Я передумав. Ти, звичайно, знаєш, що надійдуть нові пропозиції хабарів.
Монео зітхнув. Суми пропонованих йому хабарів сягнули абсурдного рівня. Однак Лето, схоже, розважало їхнє збільшення.
— Виманюй їх, — сказав він раніше. — Слідкуй, яких сум вони сягнуть. Вдавай, наче тебе врешті-решт можна підкупити.
Зараз, коли вони оминули виступ з видом на міст, Лето спитав:
— Дім Корріно пропонував тобі хабар?
— Так, Владико.
— Ти знаєш міф, що одного дня Дому Корріно буде повернуто його древню потугу?
— Я чув це, Владико.
— Корріно слід убити. Це завдання для Дункана. Випробуймо його.
— Так швидко, Владико?
— Досі було відомо, що меланж може продовжити людське життя. Хай стане відомо, що прянощі можуть і вкоротити його.
— Як накажете, Владико.
Монео знав цю свою відповідь. Так він казав, коли не міг виcловити глибокий внутрішній протест. Знав також, що Владика Лето розумів це й тішився. Болісна розвага.
— Намагайся не бути зі мною нетерплячим, Монео, — сказав Лето.
Монео придушив почуття гіркоти. Гіркота приносила небезпеку. Бунтівники відчували гіркоту. Дункани перед смертю ставали згірклими.
— Час має для вас інше значення, ніж для мене, Владико, — сказав Монео. — Я хотів би збагнути його суть.
— Ти міг би збагнути, але не зробиш цього.
Монео відчув у цих словах докір і замовк, спрямувавши натомість свої думки на проблему меланжу. Владика Лето нечасто згадував у розмовах прянощі, а коли робив це, то потім зазвичай усталював розміри пожалувань або ж скасовував їх, роздавав винагороди чи посилав Рибомовок до якогось нововідкритого сховища. Монео знав, що найбільший запас прянощів зберігається в місці, про яке відомо лише Богу-Імператору. У перші дні служби Монео, під каптуром, ведений самим Владикою Лето, дістався цього таємного місця за лабіринтом звивистих коридорів, як йому здалося, підземних.
«Коли я відкинув каптур, ми були під землею».
Це місце наповнило Монео благоговійним подивом. Великі скрині з меланжем оточували гігантську кімнату, вирізану в дикій скелі та освітлену кулями древнього зразка, обвитими металевими арабесками. При тьмяно-срібному світлі прянощі виблискували променистою синявою. І цей безпомильний запах гіркої кориці. Десь поблизу крапала вода. Їхні голоси луною відбивалися від каміння.
— Одного дня це все зникне, — сказав Владика Лето.
Шокований Монео спитав:
— Що тоді робитимуть Гільдія та Бене Ґессерит?
— Те, що й тепер, але докладатимуть для цього більше сил.
Оглядаючи гігантську кімнату з величезним сховищем меланжу, Монео холодно міркував про речі, що, як він знав, діються цієї миті в Імперії: криваві вбивства, піратські рейди, шпигунство й інтриги. Бог-Імператор стримував від найгіршого, але й те, що зосталося, було достатньо лихим.
— Спокусливо, — прошепотів Монео.
— Спокусливо, справді.
— Невже колись не буде більше меланжу, Владико?
— Настане час, коли я повернуся в пісок. Тоді стану джерелом прянощів.
— Ви, Владико?
— А ще я створю дещо таке само чудове — іншу піщану форель — гібрид, спроможний розмножуватися.