— Тобі сказали, що я зачеплю цю тему, — промовив він.
— Так, Владико. Я знаю, що мій предок посмів принести сюди зброю, аби завдати вам шкоди.
— Так само, як і твій попередник. Про це теж тобі розповіли?
— Я не знала про це до мого прибуття, Владико. Вони дурні! Чому ви пощадили мого попередника?
— Тоді як не пощадив твого предка?
— Так, Владико.
— Кобат, твій попередник, був цінніший для мене як посланець.
— Отже, мені сказали правду, — промовила вона. Знову всміхнулася. — Не завжди можна бути певним, що почуєш правду від своїх співробітників і наставників.
Відповідь була такою щирою, що Лето не міг стримати хихотіння. Сміючись, він збагнув, що ця молода жінка досі володіє Розумінням Першого Пробудження, первісним розумінням, що з’являється в першому шоці усвідомлення народження. Вона була живою!
— Ти не звинувачуєш мене за те, що я вбив твого предка? — спитав він.
— Він намагався вбити вас! Мені сказали, що ви, Владико, розчавили його власним тілом.
— Це правда.
— А тоді направили зброю проти власної Святої Особи, аби показати марність цієї зброї… хоча це був найкращий лазеростріл, який лише могли зробити іксіани.
— Свідки доповіли правдиво, — сказав Лето.
І подумав: «Це показує, як ми залежимо від свідків!» Заради історичної точності: він знав, що повернув лазеростріл лише проти свого ребристого тулуба, не проти рук, обличчя чи плавників. Тіло предчерва мало надзвичайну здатність поглинати тепло. Внутрішня хімічна фабрика перетворювала його на кисень.
— Я ніколи не сумнівалася в цій історії, — сказала вона.
— Навіщо ж Ікс повторив цей дурний вчинок? — спитав Лето.
— Цього мені не сказали, Владико. Можливо, Кобат зробив це з власного почину.
— Я так не думаю. Мені навернулося в голову, що ваші люди прагнули смерті обраного ними вбивці.
— Смерті Кобата?
— Ні, смерті того, хто вирішив використати цю зброю.
— Хто це був, Владико? Мене про це не повідомили.
— Це неістотно. Пам’ятаєш, що я сказав тоді про дурість твого предка?
— Ви погрожували страшною карою, якщо таке насилля знову ввійде до наших думок. — Вона опустила погляд, проте Лето встиг побачити в її очах глибоку рішучість. Вона вдалася б до найкращих своїх здібностей, аби пом’якшити його гнів.
— Я пообіцяв, що ніхто з вас не уникне мого гніву, — промовив Лето.
Вона різко здійняла голову, глянула йому в обличчя.
— Так, Владико.
Зараз її поведінка свідчила, що вона боїться за себе.
— Не уникне ніхто й ніщо, навіть та нікчемна колонія, яку ви недавно заснували на… — І Лето виклав їй стандартні астрономічні координати нової колонії іксіан, таємно заснованої ними далеко за межами Імперії.
Вона не виявила здивування.
— Владико, думаю, саме через ваше попередження, що ви знаєте про це, мене й обрали Амбасадоркою.
Лето ретельніше придивився до неї. «Що ми маємо?» — міркував він. Її спостереження було тонким і влучним. Як він знав, іксіани вважали, що відстань і величезні кошти перельоту надійно ізолюють нову колонію. Хві Норі так не думала й сказала це. Проте вона вірила, що господарі вибрали її послом саме через це: вказівка на іксіанську обережність. Думали, що в них буде тут при дворі товариш, якого можна водночас розглядати як друга Лето. Кивнув, коли схема сформувалася. Ще на початку свого володарювання він зізнався іксіанам, що знає точне місце таємного Іксіанського Ядра, осердя технологічної федерації, якою вони правили. Це була таємниця, яку іксіани вважали безпечною, бо платили Космічній Гільдії гігантські хабарі за її збереження. Лето обіграв їх завдяки передзнанню та дедукції і тому, що міг порадитися зі своїми пам’ятями, серед яких був не один іксіанин.
Тоді Лето перестеріг іксіан, що покарає їх, якщо вони діятимуть проти нього. Вони відповіли жахом і здивуванням, звинувативши Гільдію в зрадництві. Це розвеселило Лето, і він так розреготався, що це присоромило іксіан. Тоді сповістив їх тоном холодного звинувачення, що не потребує шпигунів, зрадників чи звичайних наставлених правлінням тенет.
«Невже вони не вірили, що він — Бог?»
Від того часу іксіани слухняно відгукувалися на його запити. Лето не зловживав цими стосунками. Його вимоги були скромними: машину для цього, пристрій для того. Він викладав свої потреби, а іксіани доставляли йому необхідні технологічні іграшки. Лише раз вони спробували провезти небезпечне знаряддя всередині машини. Він убив усю іксіанську делегацію, перш ніж вони встигли бодай витягти ту річ.
Доки Лето міркував, Хві Норі терпляче чекала. Вона жодним чином не показувала свого нетерпіння.