Тоді ввійшов Дункан Айдаго зі схованим збоку лазерострілом у кобурі та зайняв позицію біля закритого каптуром обличчя Бога-Імператора.
Поява Айдаго змусила Нунепі ще раз усе ретельно проаналізувати, і результат аналізу не сподобався Послові.
— Я вважаю змінювачів подоби особливо огидними, — сказав Лето.
— Я не змінювач подоби, Владико, — відповів Нунепі. Його голос був тихим та ввічливим, лише з легким ваганням.
— Але ти їх представляєш, і це в тобі дратує.
Нунепі очікував відвертої ворожості, але розмова не велася дипломатичною мовою. Це так його шокувало, що він вдався до сміливого натяку на те, що вважав силою Тлейлакса.
— Владико, ми, зберігаючи плоть оригінального Дункана Айдаго та забезпечуючи вам повернення гхол з його зовнішністю і характером, завжди припускали…
— Дункане! — Лето глянув на Айдаго. — Дункане, якщо я накажу, ти очолиш експедицію для знищення Тлейлакса?
— Залюбки, мілорде.
— Навіть якщо це означатиме втрату твоїх оригінальних клітин і всіх аксолотлевих контейнерів?
— Ці контейнери не видаються мені приємним спогадом, мілорде, а ці клітини — не я.
— Владико, чим ми образили вас? — спитав Нунепі.
Лето насупився. Чи цей несосвітенний дурень справді очікував, що Бог-Імператор відкрито висловиться про недавній напад лицеплясів?
— Дійшло до мене, — промовив Лето, — що ти і твій народ сієте плітки про те, що ви називаєте моїми «огидними сексуальними звичками».
Нунепі роззявив рота. Звинувачення було зухвалою брехнею, цілковито несподіваною. Але Нунепі розумів, що коли він заперечить, то ніхто йому не повірить. Так сказав Бог-Імператор. Атака в невідомому напрямку. Нунепі почав було говорити, дивлячись на Айдаго.
— Владико, якщо ми…
— Дивись на мене! — наказав Лето.
Нунепі різко підвів очі на обличчя Лето.
— Скажу тобі один-єдиний раз, — промовив Лето. — Я взагалі не маю сексуальних звичок. Жодних.
З обличчя Нунепі стікав піт. Він дивився на Лето, не зводячи очей, як пійманий у пастку звір. Коли ж знову зміг заговорити, то був не тихий контрольований голос дипломата, а щось тремтяче й перелякане.
— Владико, я… це якась помилка…
— Мовчати, тлейлаксанський ти злодію! — ревнув Лето. Тоді додав: — Я метаморфний носій святого черва — Шай-Хулуда! Я твій Бог!
— Простіть нам, Владико, — прошепотів Нунепі.
— Простити вам? — Голос Лето наповнився солодкою розсудливістю. — Звичайно, я вам прощаю. Це функція вашого Бога. Ваш злочин прощено. Але ваша дурість вимагає кари.
— Владико, якщо я міг би…
— Мовчати! У цьому десятилітті пожалування прянощів омине Тлейлакс. Нічого не дістанете. Що стосується тебе особисто, мої Рибомовки відведуть тебе на площу.
Дві кремезні вартівниці підійшли й схопили Нунепі за передпліччя. Глянули на Лето, чекаючи інструкції.
— На площі, — сказав Лето, — з нього мають зняти вбрання. Його слід публічно відшмагати. П’ятдесят ударів.
Нунепі намагався вирватися із затиску вартівниць, а на його обличчі жах змішувався з люттю.
— Владико, нагадую вам, що я Посол Тле…
— Ти звичайний злочинець і будеш покараний відповідно.
Лето кивнув вартівницям, що потягли Нунепі.
— Хотів би я, щоб вони тебе вбили! — лютував Нунепі. — Хотів би я…
— Хто? — гукнув Лето. — Хотів би ти, щоб хто мене вбив? Хіба ти не знаєш, що мене неможливо вбити?
Вартівниці виволокли з кімнати Нунепі, який далі шаленів.
— Я невинний! Я невинний!
Крики протесту затихли.
Дункан близько схилився до Лето.
— Так, Дункане? — спитав Імператор.
— Мілорде, це перелякає всіх послів.
— Так. Я дам їм урок відповідальності.
— Мілорде?
— Належність до змови, так само, як і до армії, звільняє людей від почуття особистої відповідальності.
— Але ж це завдасть клопоту, мілорде. Краще я поставлю додаткових вартівниць.
— Жодних додаткових вартівниць!
— Але ж ти напрошуєшся…
— Я напрошуюся на частку військової нісенітниці.
— Я це й…
— Дункане, я вчитель. Пам’ятай це. Повторенням я закріплюю урок.
— Який урок?
— Остаточно самовбивчої природи військової дурості.
— Мілорде, я не…
— Дункане, подумай про цього бездарного Нунепі. Він є суттю мого уроку.
— Даруй мені мою нездогадливість, мілорде, але я не розумію, до чого тут військо…
— Вояки вірять, що, ризикуючи життям, купують такою ціною право на будь-яке насильство проти тих, кого самі оберуть за ворогів. Нунепі не вважає себе відповідальним за будь-що, зроблене проти чужих.