— Радше я об’єднаюся з тими здегенерованими Великими Домами, що оплакують втрачені ними багатства прянощів!
Антеак не ворухнулася, зате Люзієл вказала Лето пальцем.
— Ми пропонуємо об’єднання!
— А я наполягаю на конфлікті?
Тут Антеак здригнулася.
— Кажуть, що існує принцип конфлікту, який був закладений у первісній клітині й ніколи не слабшав.
— Деякі речі несумісні, — погодився Лето.
— То як наше Сестринство зберігає свою єдність? — запитала Люзієл.
Лето заговорив жорсткішим голосом.
— Як ви добре знаєте, таємниця єдності полягає в придушенні незгідних.
— Співпраця може мати величезну цінність, — сказала Антеак.
— Для вас, а не для мене.
Антеак зітхнула.
— Тоді, Владико, розповісте нам про фізичні зміни у вашій особі?
— Хтось, окрім вас, мусить знати це й реєструвати такі речі, — приєдналася Люзієл.
— На випадок, якщо зі мною станеться щось страшне? — спитав Лето.
— Владико! — запротестувала Антеак. — Ми не…
— Розтинаєте мене словами, хоча й воліли б гостріші інструменти, — промовив Лето. — Лицемірство мене ображає.
— Ми протестуємо, Владико, — сказала Антеак.
— Це так. Я вас чую.
Люзієл підкралася на кілька міліметрів ближче до виступу, гостро зиркнувши на Монео, той натомість глянув на Лето. Вираз обличчя Монео вимагав дій, проте Лето його проігнорував. Зараз його цікавили наміри Люзієл. Почуття загрози концентрувалося на рудоволосій.
«Хто вона? — міркував Лето. — Могла б вона, врешті-решт, бути лицепляскою?»
Ні. Немає жодних застережних знаків. Ні. Люзієл мала натреновано розслаблений вираз обличчя, не було найменшого здригання м’язів, на якому Бог-Імператор міг би випробувати силу свого спостереження.
— Ви не розповісте нам про свої фізичні зміни, Владико? — спитала Антеак.
«Диверсія!» — подумав Лето.
— Мій мозок став величезним, — сказав він. — Більша частина людського черепа розсмокталася. Немає жодних серйозних обмежень для розростання кори мозку та нервової системи, що її обслуговує.
Монео кинув здивований погляд на Лето. Чому Бог-Імператор видає таку життєво важливу інформацію? Ці дві торгуватимуть нею.
Але обидві жінки були помітно вражені цим одкровенням і вагалися, чи вдатися до раніше виробленого плану, хай яким він був.
— Ваш мозок має центр? — спитала Люзієл.
— Я його центр, — відповів Лето.
— А розміщення? — спитала Антеак. Невиразним жестом вказала на нього. Люзієл ще на кілька міліметрів ковзнула до виступу.
— У чому для вас цінність такої інформації? — спитав Лето.
Обидві жінки не показали жодної зміни виразу, що вже само по собі достатньо їх видало. На вустах Лето майнула легка посмішка.
— Сук піймав вас у полон, — сказав він. — Навіть Бене Ґессерит заразилися ментальністю ринку.
— Ми не заслужили цього звинувачення, — промовила Антеак.
— Навпаки, заслужили. Базарна ментальність домінує в моїй Імперії. Вимоги наших часів лише вигострили й зміцнили способи використання ринку. Ми всі стали купцями.
— Навіть ви, Владико? — спитала Люзієл.
— Провокуєш мене на гнів, — відповів він. — Ти в цьому спеціалістка, чи не так?
— Владико? — Голос Люзієл був спокійним, але надто контрольованим.
— Спеціалістам не можна довіряти, — промовив Лето. — Спеціалісти — майстри виняткових справ, експерти у вузьких сферах.
— Ми сподіваємося стати архітекторами кращого майбутнього, — сказала Антеак.
— Кращого за що? — спитав Лето.
Люзієл ще на часточку кроку непомітно наблизилася до Лето.
— Ми сподіваємося встановити наші стандарти згідно з вашим присудом, Владико, — промовила Антеак.
— Але тоді б ви стали архітекторками. Чи спорудили б вищі стіни? Ніколи не забувайте, Сестри, що я вас знаю. Ви чудові постачальниці пов’язок на очі.
— Життя не стоїть на місці, Владико, — сказала Антеак.
— Справді? І Всесвіт теж.
Люзієл знову ледь наблизилася, ігноруючи зосереджений погляд Монео.
Лето відчув якийсь запах і заледве не розсміявся.
«Есенція прянощів!»
Вони принесли есенцію прянощів. Звичайно, знали старі історії про піщаних червів і есенцію прянощів. Її ховала Люзієл. Вважала есенцію специфічною отрутою, що мала подіяти на піщаних червів. Це очевидно. У цьому записи Бене Ґессерит і Усна історія сходилися. Есенція руйнувала черва, прискорюючи його розпад і (можливе) виникнення внаслідок цього піщаної форелі, що творитиме нових піщаних червів, і знову по колу…
— Є ще одна зміна, про яку вам слід знати, — сказав Лето. — Я ще не став піщаним червом, не повністю. Думайте про мене як про щось ближче до колонії організмів зі сенсорними змінами.