Ліва рука Люзієл майже непомітно пересунулася до складки її сукні. Монео помітив це й глянув на Лето, чекаючи розпоряджень, однак Лето лише відповів поглядом на схований під каптуром зблиск очей Люзієл.
— Була колись манія пахощів, — промовив Лето.
Рука Люзієл завагалася.
— Парфуми й есенції, — продовжив він. — Пам’ятаю їх усі, включно з культом відсутності запаху. Люди збризкували спреями свої пахви та промежину, маскуючи природні запахи. Ви знали це? Звичайно, знали!
Антеак спрямувала погляд на Люзієл.
Жодна з них не сміла заговорити.
— Люди інстинктивно знали, що феромони їх зраджують, — сказав Лето.
Жінки стояли нерухомо. Вони його почули. Превелебні Матері, як ніхто інший, були підготовлені до розуміння його прихованого послання.
— Ви хотіли б видобути з мене багатство моїх пам’ятей, — промовив Лето зі звинуваченням у голосі.
— Ми заздрісні, Владико, — зізналася Люзієл.
— Ви неправильно зрозуміли історію есенції прянощів, — сказав Лето. — Піщані форелі відчувають її лише як воду.
— Це було випробування, Владико, — промовила Антеак. — Усього лише.
— Ви хотіли випробувати мене?
— Винувать у цьому нашу цікавість, Владико, — сказала Антеак.
— Я теж цікавий. Покладіть свою есенцію на виступі поруч із Монео. Я забираю її.
Повільно, врівноваженістю рухів показуючи відсутність ворожих намірів, Люзієл потяглася під сукню і вийняла флакончик, наповнений синьою променистою речовиною. Делікатно поклала його на виступ. Жодним знаком не показала бажання утнути щось відчайдушне.
— Дійсно Правдомовиця, — промовив Лето.
Вона віддячила йому легенькою гримаскою, що могла бути посмішкою, а тоді відступила в бік Антеак.
— Звідки у вас ця есенція? — спитав Лето.
— Ми купили її у контрабандистів, — відповіла Антеак.
— Контрабандистів немає вже майже двадцять п’ять століть.
— Хто дарма не витрачає, тому завжди вистачає, — сказала Антеак.
— Розумію. А зараз ви повинні наново оцінити свою думку про власну терплячість, правда?
— Ми спостерігали за еволюцією вашого тіла, Владико, — промовила Антеак. — Ми думали…
Вона дозволила собі злегка знизати плечима. Саме настільки, щоб цей жест годився для Сестри, а разом з тим не зостався непоміченим. У відповідь Лето надув губи.
— Я не можу знизати плечима, — сказав він.
— Ви нас покараєте? — спитала Люзієл.
— За те, що ви мене потішили?
Люзієл глянула на флакончик.
— Я обіцяв винагородити вас, — промовив Лето. — Зроблю це.
— Ми воліли б охороняти вас нашою єдністю, Владико, — сказала Антеак.
— Не шукай надмірної винагороди, — відповів він.
Антеак кивнула.
— Ви ведете справи з іксіанами, Владико. Ми маємо підстави вважати, що вони можуть зважитися на авантюру проти вас.
— Я боюся їх не більше, ніж вас.
— Ви, мабуть, чули, що роблять іксіани, — втрутилася Люзієл.
— Час від часу Монео приносить мені копії листування між особами та групами в моїй Імперії. Я чув багато історій.
— Йдеться про нову Гидь, Владико! — сказала Антеак.
— Думаєте, що іксіани зуміють створити штучний інтелект? — спитав він. — З такою свідомістю, як ваша?
— Ми боїмося цього, Владико, — промовила Антеак.
— Хочете змусити мене вірити, що дух Батлеріанського Джигаду вцілів у Сестринстві?
— Ми не довіряємо невідомому, що може постати із вигадливої технології, — відповіла Антеак.
Люзієл схилилася в його бік.
— Іксіани вихваляються, що їхня машина долатиме час так само, як це робите ви, Владико.
— А Гільдія запевняє, що довкола іксіан панує часохаос, — глузував Лето. — Чи ж ми маємо боятися всякого творіння?
Антеак випросталася, напружилася.
— Я відвертий з вами обома, — сказав Лето. — Я визнаю ваші здібності. Невже ви не визнаєте моїх?
Люзієл коротко кивнула йому.
— Тлейлакс та Ікс укладають союз із Гільдією та добиваються нашої співпраці.
— А ви дуже боїтеся Ікса?
— Ми боїмося всього, чого не контролюємо, — відповіла Антеак.
— І ви не контролюєте мене.
— Без вас люди потребували б нас! — сказала Антеак.
— Нарешті правда! — промовив Лето. — Приходите до мене як до свого оракула й просите, щоб я розвіяв ваші побоювання.
Голос Антеак був крижано-контрольованим.
— Ікс створить машинний мозок?
— Мозок? Звичайно, ні!
Люзієл наче розслабилася, проте Антеак зоставалася непорушною. Оракул її не вдовольнив.