Сіона закрила обличчя долонями, згорбилася. Усе сталося не так, як вона собі уявляла. Відчувала, що прагнення помсти її підвело. Айдаго не був лише гхолою, чимось чужим і не вартим роздумів. Коли її притисло до нього в ’топтері, вона побачила на його обличчі виразні емоції. І ця дитина…
— Що сталося з моїм попередником? — спитав Айдаго. Голос у нього був сухим, з відтінком звинувачення.
Вона опустила руки. Його обличчя викривив придушений гнів.
— Ми не знаємо напевно, — сказала вона, — але одного дня він увійшов до Цитаделі і з неї не вийшов.
— Це його дитина?
Вона кивнула.
— Ти певна, що не вбила мого попередника?
— Я… — Сіона махнула головою, шокована сумнівами, можливістю звинувачення.
— Цей хлопчик, ми тут через нього?
Вона ковтнула слину.
— Так.
— І що, по-твоєму, я маю з ним зробити?
Вона знизала плечима, почуваючись забрудненою та винуватою через власні дії.
— А що з його матір’ю? — спитав Айдаго.
— Вона й інші живуть на тій вулиці. — Сіона кивнула туди, де пішов хлопець.
— Інші?
— Є ще старший син… дочка. Чи ти… тобто я могла б влаштувати…
— Ні! Хлопець має рацію. Я не його батько.
— Мені прикро, — прошепотіла Сіона. — Я не мала цього робити.
— Чому він вибрав це місце?
— Батько… твій…
— Мій попередник!
— Бо тут був дім Ірті, а вона не хотіла виїжджати. Так кажуть люди.
— Ірті… мати?
— Дружина, за старим ритуалом, з Усної історії.
Айдаго оглянув кам’яні фасади будинків довкола площі, зашторені вікна, вузькі двері.
— То він тут жив?
— Коли мав змогу.
— Як він помер, Сіоно?
— Я справді не знаю… але Хробак убив інших. Це нам відомо достеменно!
— Звідки ти це знаєш? — Він втупив пильний погляд їй в обличчя. Вона змушена була відвести очі.
— Я не сумніваюся в історіях моїх предків, — сказала Сіона. — Вони розповіли небагато — клапті, уривки, тут примітка, там переказ якихось чуток, але я їм вірю! Мій батько теж вірить!
— Монео нічого про це не говорив.
— Про нас, Атрідів, одне можна сказати напевно, — промовила вона. — Ми вірні, і це факт. Дотримуємо слова.
Айдаго розкрив було рота, однак промовчав. «Звичайно! Сіона теж Атрідка!» Ця думка вразила його. Він це знав, але не усвідомлював. Сіона була своєрідною бунтівницею. Бунтівницею, що діє фактично з санкції Лето. Межі цього дозволу неясні, та Айдаго відчував їх.
— Ти не можеш завдати їй шкоди, — сказав Лето. — Вона має пройти випробування.
Айдаго відвернувся від Сіони.
— Ти нічого не знаєш напевно, — промовив він. — Клапті й уривки, чутки!
Сіона не відповіла.
— Він Атрід! — вигукнув Айдаго.
— Він Хробак, — сказала Сіона, а їдь у її голосі так і лилася.
— Твоя клята Усна історія не що інше, як купа давніх пліток! — звинуватив її Айдаго. — Лише дурень повірив би їй.
— Ти досі йому довіряєш, — сказала вона. — Це зміниться.
— Ти ніколи з ним не розмовляла!
— Розмовляла. Як була дитиною.
— Ти й досі дитина. Він — це всі Атріди, які були, усі вони. Це жахливо, але я знав цих людей. Вони були моїми друзями.
Сіона лише труснула головою.
Айдаго знову відвернувся. Відчував, що його затопили емоції. Наче втратив душевну опору. Усупереч власній волі перейшов площу, закрокував вулицею, у якій зник хлопець. Сіона побігла за ним, наздогнала й пішла поруч, намагаючись підлаштуватися під його кроки, але він не зважав на неї.
Вулиця була вузькою, оточеною одноповерховими кам’яними будинками, двері заглиблені в арках, усі зачинені. Коли він проходив, віконні завіси ворушилися.
На першому перехресті Айдаго зупинився і глянув праворуч, куди пішов хлопець. Дві сиві жінки в довгих чорних спідницях і темно-зелених блузках стояли за кілька кроків і перешіптувалися, схиливши голови одна до одної. Побачивши Айдаго, замовкли і вдивлялися в нього з неприхованою цікавістю. Він відповів на їхні погляди, тоді подивився на бічну вулицю. Вона була порожньою.
Айдаго повернувся до жінок, швидко оминув їх. Вони ще ближче присунулися одна до одної та обернулися, дивлячись на нього. Лише раз зиркнули на Сіону, тоді знову впилися поглядом в Айдаго. Сіона тихо підійшла до нього з дивним виразом обличчя.
«Смуток? — питав він себе. — Жаль? Цікавість?»
Тяжко сказати. Його більше бентежили двері та вікна, повз які проходив.