— Прокляття! Ти…
— Сполучну, Дункане! Сполучну.
— Я не почуваюся сполученим з…
— Освіта вимагає часу. Ти — давня норма, якою можна виміряти нову.
Слова Лето на мить позбавили Айдаго всіх емоцій, крім глибокого почуття втрати.
— Мої гурії навчають зрілості, — сказав Лето. — Вони знають, що мусять наглядати за дозріванням чоловіків. Таким чином здобувають власну зрілість. Урешті-решт, гурії стають дружинами й матерями, а ми відсуваємо геть потяг до насилля, притаманний підлітковим маніям.
— Мушу побачити, аби повірити в це!
— Побачиш під час Великого Причастя.
Стоячи поруч із Лето в залі Сіайноку, Айдаго зізнався собі, що бачив якусь величезну силу, яка могла створити різновид людського Всесвіту, обрисованого словами Лето.
Лето сховав крис-ножа до скриньки, повернув її до переділки в платформі Королівського Повозу. Жінки дивилися безмовно, затихли навіть малі діти, підкорені силою, яку можна було відчути в цій великій залі.
Айдаго дивився на дітей, з пояснень Лето знаючи, що всі вони будуть винагороджені владними постами — чоловіки чи жінки, кожне здобуде нішу сили. Хлопчики все життя підпорядковуватимуться жінкам, що (за словами Лето) дасть їм можливість «легшого переходу від хлоп’яцтва до батьківства».
Рибомовки та їхні потомки жили життям, «одержимим певним піднесенням, недоступним більшості інших».
«Що чекає на дітей Ірті? — міркував Айдаго. — Чи мій попередник стояв тут і дивився, як його біловбрана дружина виконує ритуал Лето?
Що пропонує мені тут Лето?»
Завдяки цій жіночій армії честолюбний командир міг би перейняти імперію Лето. Чи може він? Ні… не за життя Лето. Лето казав, що жінки не є мілітарно агресивними «за природою».
Він казав: «Я не виховую в них цього. Вони знають циклічну схему Королівських Свят-Фестивалів кожні десять літ, зміну Варти, благословення нового покоління, тиху думку про загиблих сестер і коханих, що відійшли назавжди. Сіайнок крокує за Сіайноком у розміреному передбачуваному темпі. Сама зміна стає незмінною».
Айдаго відвів погляд від жінок у білому та їхніх дітей. Глянув крізь масу безмовних облич, кажучи собі, що це лише невелике ядро тієї величезної жіночої сили, що розкинула свою сіть у всій Імперії. Він міг повірити словам Лето:
— Влада не слабне. З кожним десятиліттям стає сильнішою.
«З якою метою?» — питав себе Айдаго.
Він глянув на Лето, що здійняв руки над залою, благословляючи своїх гурій.
— Зараз ми пройдемо між вами, — сказав Лето.
Жінки під помостом утворили прохід, подавшись назад. Прохід ставав дедалі глибшим, наче тріщина, що розриває землю після могутнього природного катаклізму.
— Дункане, іди переді мною, — промовив Лето.
В Айдаго пересохло в горлі. Він сперся долонею на край помосту, зістрибнув на відкритий простір, ввійшов у тріщину, бо знав, що лише так може закінчити це випробування.
Кинувши швидкий погляд назад, побачив повіз Лето, що велично плив на силових підвісках.
Айдаго обернувся і прискорив кроки.
Жінки звузили прохід крізь їхній стрій. Це було зроблено в дивному мовчанні, із зосередженням уваги — спершу на Айдаго, а потім на цьому масивному тілі предчерва, що їхало за Айдаго на іксіанському повозі.
Коли Айдаго стоїчно марширував першим, жінки звідусіль простягали руки, щоб торкнутися його, Лето чи просто Королівського Повозу. Айдаго відчув стримувану пристрасність у їхньому дотику, і його охопив найглибший з пережитих страхів.
* * *
Проблема лідерства неуникна: хто гратиме роль Бога?
Хві Норі йшла слідом за юною провідницею-Рибомовкою по широкій рампі, що спіралями опускалася вглиб Онна. Виклик Владики Лето надійшов пізно ввечері третього дня Свята, перервавши ланцюг подій, які ослабили її здатність утримувати емоційну рівновагу.
Її перший помічник Отві Йак не був приємним чоловіком — істота з волоссям пісочного кольору, вузьким обличчям та очима, які ніколи ні на чому не утримували погляд і ніколи не дивилися відкрито на того, до кого він звертався. Йак вручив їй аркуш мемопаперу з нотатками, описаними як «підсумок недавніх звітів про спалахи насильства у Фестивальному Місті».
Стоячи близько до стола, за яким вона сиділа, він глянув униз, кудись ліворуч, і сказав:
— Рибомовки вирізують лицеплясів у всьому місті.
Не схоже, щоб його це якось особливо зворушило.
— Чому? — запитала вона.