— Тлейлаксу… надто жорстокі, щоб бути людьми. Вони не люди!
— Запевняю тебе, що люди можуть бути так само жорстокими. Я й сам при нагоді буваю жорстоким.
— Я знаю, Владико.
— Коли мене провокують, — промовив він. — Але єдиними людьми, ліквідацію яких я обдумував, є Бене Ґессерит.
Вона була надто вражена, щоб спромогтися щось сказати.
— Сестринство настільки близьке до того, чим повинне бути, а водночас настільки далеке.
Вона змогла заговорити.
— Але Усна історія розповідає…
— Релігія Превелебних Матерів, так. Якось вони спроєктували конкретну релігію для визначених суспільств. Назвали це інженерією. Як воно тобі?
— Бездушно.
— Справді. І результати такі ж помилкові. Навіть після всіх грандіозних спроб запровадження екуменізму в усій Імперії зоставалися незліченні боги, дрібніші божества й потенційні пророки.
— Ви змінили це, Владико.
— Певним чином. Але боги тяжко помирають, Хві. Мій монотеїзм домінує, та первісний пантеон залишається. Він у різних маскуваннях перейшов у тінь.
— Владико, я відчуваю у ваших словах…
— Такий самий холодний розрахунок, як у Сестринства?
Вона кивнула.
— Це фримени обожествили мого батька, великого Муад’Діба. Хоча він геть не прагнув, щоб його називали великим.
— Але чи фримени…
— Мали рацію? Моя найдорожча Хві, вони були дуже чутливими до використання влади й дуже хотіли зберегти свою позицію.
— Мені здається це… тривожним, Владико.
— Я бачу. Тобі не подобається думка, наче бути богом так просто, що на це спроможний будь-хто.
— Це звучить надто несерйозно, Владико. — Її голос був віддаленим, вона немов хотіла щось перевірити.
— Запевняю тебе: будь-хто не може зробити цього.
— Але ви хочете сказати, що успадкували свою божественність від…
— Ніколи не натякай на це Рибомовкам, — застеріг він. — На єресь вони реагують насиллям.
У неї пересохло в горлі.
— Я кажу це лише для того, щоб тебе захистити, — промовив він.
Її голос був тихим:
— Дякую вам, Владико.
— Моя божественність почалася, коли я сказав фрименам, що більше не віддаватиму племенам воду мертвих. Ти знаєш про воду мертвих?
— За часів Дюни воду добували з тіл мертвих, — відповіла вона.
— Ах, ти читала Ноя Ковчегописця.
Вона спромоглася на слабку усмішку.
— Я сказав фрименам, що воду буде віддано Найвищому Божеству, яке зостається безіменним. Завдяки моїй великодушності фрименам було дозволено далі розпоряджатися цією водою.
— За тих часів вода мусила бути дуже цінною.
— Ще б пак! А я, як представник цього безіменного божества, майже триста років контролював дорогоцінну воду.
Вона прикусила нижню губу.
— Це все ще звучить як розрахунок?
Вона кивнула.
— Так і було. Коли настав час освятити воду моєї сестри, я показав чудо. З урни Гані заговорили голоси всіх Атрідів. Так фримени виявили, що я — їхнє Найвище Божество.
Хві заговорила з острахом, це одкровення наповнило її голос здивуванням і непевністю.
— Владико, ви кажете мені, що насправді не є богом?
— Я кажу тобі, що не граюся в піжмурки зі смертю.
Вона кілька хвилин дивилася на нього й лише тоді відповіла. Відповідь переконала Лето, що Хві зрозуміла глибше значення його слів. Ця реакція тільки посилила її прихильність до нього.
— Ваша смерть буде не схожою на інші, — промовила вона.
— Дорогоцінна Хві, — пробурмотів він.
— Я питаю себе, чи не боїтеся ви присуду справжнього Найвищого Божества, — сказала вона.
— Ти мене засуджуєш, Хві?
— Ні, однак я боюся за вас.
— Подумай про ціну, яку я плачу, — сказав він. — Кожна постала з мене частина нестиме частку моєї свідомості, замкнену всередині неї, німу та безпомічну.
Вона притисла обидві долоні до губ і глянула на нього.
— Це той жах, якому не зміг протистояти мій батько і який він намагався відвернути: нескінченний поділ сліпої ідентичності.
Вона опустила руки та прошепотіла:
— Ви збережете свідомість?
— У певному сенсі… проте німу. Перлинка моєї свідомості супроводжуватиме кожного піщаного черва й кожну піщану форель, але знатиме, що неспроможна зрушити просту клітину, свідому в нескінченному сні.
Вона здригнулася.
Лето стежив за тим, як Хві намагається збагнути таке існування. Чи може уявити остаточний гамір, коли розділені часточки його свідомості змагатимуться за дедалі слабкіший контроль над іксіанською машиною, що записує його журнали? Чи відчула катастрофічну тишу, яка настане після цього жахливого роздроблення?