Дещо інший Хмельницький зображений у літописі Самійла Величка. Це малюнок тушшю, трохи підфарбований аквареллю. Тут Хмельницький постає в більш молодому віці, ніж на гравюрі Гондіуса. Він стоїть без шапки, у кольчузі, поверх неї накинуто делію, у лівій руці булава. Від постаті гетьмана віє енергією, розумом, гідністю.
Якщо ж вести мову про уявлення, яке склалося в народі про Хмельницького наприкінці XVII ст., то варто розглянути інше відоме зображення того часу — картину «Хмельницький з полками».
Полотно зображує Хмельницького на повний зріст, у знайомій з Гондіусової гравюри шапці з перами, у киреї. Непропорційно велетенська постать гетьмана стоїть ніби на карті створеної ним держави: по берегах Дніпра намальовано двадцять три маленькі булави, що символізують полкові міста (їхні назви надписано поруч з булавами), а двадцять четверта булава — внизу, навхрест із списом на тлі маленького шатра, — означає Січ-матір. Ліва рука Хмельницького вказує на козацьку Україну, створену ним державу. Ліворуч і праворуч від постаті гетьмана зображено три сценки із групками постатей, значно менших за нього.
У лівому куті картини художник розташував овальну рамку з досить довгим написом, у якому можна розібрати лише початок: «Богдан Зиновій Хмельницький...» Оригінал картини 1880 р. перебував в колекції В. Тарновського в Качанівці, а згодом, на жаль, був втрачений. До нашого часу збереглись лише неякісні репродукції.
Надалі, у XIX—XX ст. ст., було створено ще близько півсотні портретів гетьмана. Усі вони більшою чи меншою мірою були копіями Гондіусового творіння, з індивідуальними авторськими вкрапленнями. Ці портрети зберігаються по різних музеях світу, і тут недоречно описувати кожен із них, оскільки це справа окремого дослідження. Натомість не можна не згадати про найпоширеніше й найвпізнаваніше сьогодні зображення Хмельницького — його портрет на п’ятигривневій купюрі.
Збереглись до нашого часу й свідчення очевидців про зовнішність Хмельницького, із якими можна порівняти картини та гравюри. Венеціанець Альберт Віміна, котрий зустрічався з Хмельницьким у червні 1650 р., зазначав, що гетьман на зріст «швидше високий, ніж середній, широкий у кістках, міцної будови»; Павло Алепський у 1654 р. писав про Хмельницького, що «вигляд його непоказний», і протиставляв йому молдавського воєводу Василя Лупула, який був високим на зріст. Дивно, але ці двоє зовсім по-різному змальовують гетьмана. За результатами розкопок козацького цвинтаря в Чигирині, середній зріст козака в XVII ст. сягав 176 см. Траплялися й вищі — 180—190 см. У ті часи пересічний житель Європи, яку представляв Віміна, був нижчий і мав зріст 150—160 см. Тож не дивно, що Хмельницький міг здатись Віміні високим. А от сирієць Павло Алепський подорожував країнами Передньої Азії, де населення переважно було високим і мало ті ж 170—180 см заввишки. Тому йому гетьман видався «непоказним».
Художники, творці опер, кінорежисери пізніших часів кожен по-своєму бачили Богдана, та спільним для всіх було намагання представити його як мужнього козацького володаря.
Будь-який історичний діяч цікавий з погляду сучасності не тільки як державний, політичний чи релігійний персонаж, а як проста людина, зі своїм світоглядом, зацікавленнями, потребами тощо. Це те, що ми називаємо рисами характеру й особливостями побуту. Хмельницький був доволі різнобічною особистістю, і цьому варто присвятити окремі рядки.
У повсякденному житті гетьман був дуже скромною людиною. Він носив простий козацький одяг і лише під час урочистостей чи дипломатичних прийомів одягав коштовне вбрання. Наприклад, щоб привітати патріарха Макарія в 1654 р., він приїхав з табору під Богуславом звичайною бричкою, запряженою одним конем, одягнений у простий, короткий одяг, під час дощу накинув на себе білу кирею. У 1648 р. польський посол Смаровський пише, що Хмельницький постав перед ним у пурпуровому жупані зі срібними петлицями, у фіалковій напівгранатовій ферезії, підшитій соболями першої якості. Інший польський посол, Мясковський, зазначає, що під час переговорів із ним Богдан теж був одягнутий далеко не простацьки — у парчеву червону соболину шубу. Очевидно, що тим чи іншим стилем одягу Хмельницький хотів продемонструвати дружелюбність чи, навпаки, незалежність, виклик особам, із якими спілкувався та які його оточували.