— Гадаю, мені треба сказати Пенді, що ми переїжджаємо в замок Конвери.
— А я разом з онуком хочу повернутися в Нортерру, — відказав Колл. — Ми спробуємо знову зробити її тихим спокійним місцем, наскільки це вдасться. Шадрі дійматиме мене питаннями, щоб написати свою історію цієї війни. — Він стиснув плече Бірча і тихо засміявся. — Але Нортеррі більше нічого не загрожує, і я повернув свого онука. Для мене цього достатньо.
Ті нечисленні ска, що залишилися в передгір'ї, літали навколо, дражнили солдатів, вихоплювали шматочки м'яса з вогнищ і, насмішкувато висвистуючи й клацаючи, тікали геть. У цьому вирі різнобарвних лусочок і пір'їнок Адан спочатку не помітив Ксара.
Конаґ сидів біля свого намету з лордами-васалами, обговорюючи, як розділити армії на загони і відправити солдатів додому, а зелений птах-рептилія тим часом кружляв у нього над головою. Лорд Оґно спробував відігнати ска, але Адан впізнав комірець на лускатій зеленій шиї.
— Ксар! Ти прилетів від Пенди.
Ска, невдоволено буркочучи, приземлився йому на плече, обурений тим, що Адан так довго його не впізнавав. До пазуристої лапи був прив'язаний крихітний клаптик паперу, і Адану не одразу вдалося намацати нитку, а потім він нарешті перерізав її гострим кінчиком кинджала. Поки він розгортав записку, Ксар продовжував бурчати.
Пенда повідомляла, що вони з Оук в безпеці і що Баннрії нічого не загрожує. Вона описала появу божка й додала, що поспішає додому в Судерру. Вона вже дуже хотіла знову побачити Адана.
Адан обвів поглядом своїх радників, і з його обличчя не сходила радісна посмішка. Лорд Оґно голосно розсміявся глибоким горловим сміхом.
— Я знаю цей вираз. Я теж скучаю за дружиною!
Адан не міг скористатися магією діаманта «сльоза матері», тому попросив папір, чорнило й добре загострене перо. Він написав записку, описавши все, що могло вміститися на крихітному клаптику паперу, порадувавши її тим, що війна закінчилася. А потім, надійно прив'язавши записку, він відпустив ска.
— Знайди Пенду. Скажи їй, що ми скоро побачимося.
Ксар знову здійнявся вгору і по дорозі встиг проковтнути двох великих нічних метеликів, що пурхали навколо вогнища. Адан дивився, як птах-рептилія зникає в ночі, і відчував, як в той самий час з його плечей зникає важкий тягар.
107
Хоча новому божку й вдалося загасити пожежу в палаці емпри, той сильно постраждав від вогню. Після того, як несамовите полум'я пронеслося по кімнатах і вузьких проходах, покої Ілуріс у високій башті виявилися випаленими вщент. Гобелени, покривала, подушки обвуглилися. Коли Семі, піднявшись пошкодженими сходами, побачила знищену вогнем кімнату, то відчула клубок в горлі, згадавши, скільки днів вона провела тут біля емпри. У повітрі стояв такий сильний запах диму, що дівчина ледь могла дихати.
— Все можна полагодити, — заспокоїв її каптані Вос. — Принесіть нові штори й постільну білизну. Замініть основні меблі. Ми перефарбуємо стіни й віконні рами. Ми...
— Мені не обов'язково тут спати. Не зараз. — Семі пригадала ті жахливі місця, в яких їй доводилося проводити ночі, коли вона була ще дитиною. Вона розправила плечі й подумала, що зробила б Ілуріс. Тепер вона повинна думати саме так. — У нас в Ішарі є важливіші справи.
Семі ще досі не до кінця прийняла свою нову роль, хоча Ілуріс запевняла її, що вона готова... достатньо готова.
— Хороший правитель — це не тільки розум, але й серце, — якось сказала її наставниця. — Ти можеш знайти радників, які дадуть тобі необхідні знання, проте серце людини — це те, ким вона є, ким вона стала, у що вона вірить, і я довіряю твоєму серцю, Семі.
Емпра Семі.
— Моя спочивальня — це не те, що найбільше потрібно Ішарі. Відновіть тронну залу якомога швидше. Сереполь та вся Ішара повинні знати, що їхня емпра повернулася після таких довгих і темних часів.
Відремонтовані частини палацу емпри вже були добре помітні — чистий білий камінь, свіжі дерев'яні оздоби та відновлені вітражні вікна. Чорні сліди сажі ще залишалися на зовнішніх стінах, але безстрашні молоді робітники, звисаючи на мотузках високо над площею, відчищали ці плями.
Вос та його бійці Яструбиної варти з гордістю носили свої яскраво-червоні плащі й відполіровані золоті обладунки. Семі підвищила у званні всіх охоронців, які захищали їх у потайному сховку в підземеллі, а завдяки великій кількості новобранців Яструбина варта повністю відновила свій особовий склад.
— Я Ішара, — пробурмотіла Семі сама до себе, і Вос глянув на неї. Вона усміхнулася до нього. Незважаючи на кривуватий ніс, каптані Вос здавався їй особливим — хоробрим, відданим, прекрасним у своєму новому однострої, гордим своїм становищем.
Робітники вичистили тронну залу, замінили пошкоджені гобелени й запони, відремонтували та відполірували золоте оздоблення. Спеціально відібраний тесля відреставрував трон емпри. Цей майстер вважався найвправнішим у всій країні, навіть попри те, що внаслідок нещасного випадку при роботі з деревом втратив три пальці на руці. Коли Семі нарешті сіла на новий трон і відкинулася на оббиті оксамитом подушки, вона зрозуміла, що він цілком заслужив свою репутацію.
І все ж вона почувалася не на своєму місці. Дівчина заплющила очі й зосередилася. Емпра Семі. Їй було боязко йти по стопах Ілуріс. Вона робитиме те, що правильно, прийматиме рішення не для себе, а для людей — для свого народу.
Семі почувала себе беззахисною без невидимої сили нового божка, який допомагав їм, оберігав і направляв їх, але тепер він зник. Вони нічого не чули про нього відтоді, як об'єднане божество поринуло крізь портал з димчастого скла, щоб протистояти далекому зростаючому злу.
Але це не означало, що всі божки покинули Ішару. Магія все одно струменіла в цій землі, і Семі могла робити з нею те, що було потрібно. Молитвами й жертвоприношеннями люди зміцнили всіх інших божків по всій Ішарі, і їхня віра незабаром породила нового серепольського божка.
Сидячи на своєму відновленому троні, Семі відчувала, як з'являється нова сила — віра народу, його готовність дозволити їй правити собою. Це відчуття в її душі підтверджувало, що вона — справжня емпра. Семі з усмішкою пригадала ті часи, коли була худющою, проте сміливою дівчинкою, що видерлася по виноградній лозі на стіні маєтку губернатора Прірарі, бо хотіла поговорити з емпрою Ілуріс. Вона аж ніяк не очікувала, що це приведе її сюди.
А тепер... Семі ніколи не вірила, що таке може статися.
— Каптані Вос, — промовила Семі з висоти свого трону. — Мені потрібні звіти з кожного району Сереполя. Знайдіть надійних людей, які підтримували нас, поки ми переховувалися. Купців, ремісників, фермерів, ковалів.
І Саруну, звісно. Я хочу, щоб вони ввійшли до складу моєї ради і допомогли організувати відбудову всього міста. Ми тільки почали відновлювати все те, що зруйнував випущений Кловусом божок.
Вос, погодившись, віддав накази бійцям Яструбиної варти.
Семі прийняла рішення.
— Зараз я хочу бачити всіх окружних жерців, адже Кловус вже скликав їх усіх до столиці. В Ішарі потрібно провести деякі докорінні зміни, і я повинна заручитися підтримкою жерців.
— Будьте обережні, Ваша Величносте, — застеріг Вос. Таке звертання вразило й навіть трохи налякало її, але вона розуміла, що їй доведеться звикнути до нього. — Вони не були союзниками емпри, коли це було найважливіше.
— Я не починатиму своє правління з війни із жерцями. Кловус був жахливим винятком, принаймні я так сподіваюся, а інші не знали, що він вчинив з Ілуріс. Народу Ішари потрібні їхні божки, а жерці допомагають їх створювати. Це найбільш мудрий і доцільний спосіб подолати цей розкол та зцілити країну.
Кловуса поглинуло об'єднане божество, а жрець Ерікал покинув Прірарі, відпливши з варварами до Співдружності, але інші одинадцятеро жерців явилися за її викликом. Тепер всі вони стояли перед нею, і дехто з них виглядав переляканим, декого проймав трепет у присутності нової емпри, а декому навіть було соромно. Семі мало кого знала в обличчя, проте вона вивчила їхні імена та всі відомості про їхні округи ще на заняттях з покійним камергером Неревом.