Адан вже намагався знайти спосіб звільнити людей з потаємного невільничого табору. Активні дії в цьому напрямку неодмінно викличуть жорстоку відплату, але якщо й так починається відкрита війна, то йому слід ретельно обдумати, як краще діяти в нових обставинах.
— Я поговорю з Коллананом, і ми обміркуємо, яким чином це можна зробити. Якщо дійде до відкритої битви, By може вбити всіх цих бідолашних полонених просто від злоби, щоб ми не змогли їх звільнити. — Він погладив її по щоці і стишив голос. — Обіцяю, я щось придумаю.
Пенда кивнула, приймаючи його слова.
— Я не хочу залишати тебе, а надто тепер, — продовжив Адан. — Але ти повинна бути в безпеці, а дитині потрібен прихисток.
Шелла дін Орр видала різкий горловий звук.
— Ти вважаєш, що утауки не спроможні її захистити? Хіба не ти відправив свою дружину мандрувати з нами, щоб Люті не змогли її знайти?
— Це інше, — відказав Адан.
— Тепер усе інше, — відповіла Пенда. — Я впевнена, що нашій доньці було б цілком безпечно серед утауків, але в такі часи Судерра повинна мати королеву, якщо король вирушає до інших країн, щоб узгодити воєнні плани. — Маля завовтузилося в неї на руках, і Пенда змінила положення. — І ти, і я, Старфолле, робитимемо те, що мусимо.
Вузлуватим пальцем Шелла знову намалювала коло довкруж серця.
Адан, доївши кашу, підвівся. Сінан уже осідлав коней. Гейл Орр пообіцяв супроводжувати свою доньку назад у Баннрію.
— Ми поскачемо достатньо швидко, Старфолле. Кра, я вже стільки тижнів не спав у власному ліжку.
Пенда, піддражнюючи його, пирхнула.
— Батьку, ти ж утаук. Ти казав, що сама земля служить тобі ліжком.
— Це було до того, моє серденько, як я оцінив принаду м'якого матраца.
До Адана підійшов Гом.
— Я поїду з вами, Володарю, щоб дбати про вас під час важкої подорожі.
Адан бачив занепокоєння на обличчі юного зброєносця. Той був заповзятим — аж надто заповзятим, — проте не особливо загартованим для походу, і Адан був певен, що він, Сінан та Ельціор зможуть їхати швидше без Гома. Король Адан повернувся до хлопця.
— Зброєносцю важливо дбати про королеву та нашу дитину, — промовив він підкреслено серйозно. — Твоя допомога точно їй знадобиться.
На обличчі Гома одразу ж проступило полегшення.
— А ще ти маєш складати компанію для Ксара, — насмішкувато додала Пенда.
Сидячи на гілці неподалік, пустотливий птах-рептилія видав низький буркотливий звук, що наполохав зброєносця. Тим не менш хлопець розправив плечі і, важко ковтнувши, кивнув.
— Я виконаю свій обов'язок перед королем та королевою і перед Судеррою.
Коли зовсім розвиднілося, усі в розгромленому таборі утауків були готові вирушати в путь. Сінан і капітан Ельціор вже сиділи верхи та чекали.
Адан поцілував дружину. Він довго пригортав її до себе та з любов'ю дивився на прекрасне личко крихітки Оук. Короля охоплювало відчуття чогось дивовижного, й одночасно він боявся того, що чекає на них у майбутньому. Адан та його народ більше не будуть пішаками в чужих руках. Вони вступають у боротьбу, щоб стати господарями власної долі.
2
Холодний білий обшир аж ніяк не можна було назвати тихим. На сріблясто-кришталевих обладунках та довгих гострих списах відблискувало сонце, що сяяло на неймовірно чистому небі. Крижані Люті, шкіра яких була блідою, а волосся мало колір слонової кістки, збиралися на вершині льодовика.
Кору, тепер уже королева Кору, застигла біля своїх бойових саней — велична і грізна. Вона була вмілою войовницею, натренованою у безжальних поєдинках, і водночас випромінювала гордовитість, яка свідчила про її чисту королівську кров.
Сидячи в санях і спостерігаючи за нею, Бірч подумав, що нова королева крижаних Лютих виглядає сильною й загрозливою, проте не такою страхітливою, як її матір Онн. Щоки хлопця замерзли настільки, що шкіра зовсім оніміла, а від кожного подиху здіймалися кучерики морозного повітря. Хлопчик натягнув на себе свою подерту ковдру, але Кору вкрила його ще й важкими білими шкурами вовкоконей.
Кору стояла просто неба, попереду магів, вельмож та обраних воїнів, спостерігаючи за тим, як тисячі крижаних Лютих шикуються на заледенілому обширі. Кинувши швидкий погляд на хлопчика, вона загадково посміхнулася йому, а потім повернулася до свого війська. В руках вона тримала спис Дар, стародавню зброю з плямами крові на зазубреному вістрі. Голос королеви був пронизливим, мов зимовий вітер.
— Крижані Люті! Прославляйте те, чого ми досягли, проте знайте — це лише початок. Я ваша нова королева, і я ваше майбутнє — не тільки для Лютих, а й для цілого світу. — Вона здійняла спис, пронизуючи ним небо.
Сповнене бойового азарту ревіння прокотилося над засніженим простором. Кудлаті вовкоконі в упряжках загарчали так, наче вже відчули запах крові в повітрі.
— Моя матір завела вас на хибний шлях, але я поведу вас уперед. Ви достатньо довго чекали можливості показати свою силу. Наша армія готова. — Кору змахнула списом угору, викликавши ще одну хвилю радісних вигуків і войовничих криків. Вона скоса глянула на Бірча й тихо промовила твердим голосом. — Стань біля мене, хлопче! Я хочу, щоб вони бачили, що ти на моєму боці.
Бірч не розумів її. Спочатку він думав, що Кору вб'є його, щойно дізнається, що він убив списом королеву Онн, однак натомість Кору була задоволена. Те, що скоїв Бірч, зробило Кору новою королевою крижаних Лютих, і це був їхній секрет.
Відсунувши шкури, але й далі притискаючи до себе вовняну ковдру, Бірч виліз із саней. Холод здавався йому вже не таким пронизливим. Бірч рушив за блідою королевою по білому полю до глибокої блакитної розколини, що сягала замерзлих глибин.
На краю розколини до них підійшов Ілон, маг Лютих. Бліда шкіра в нього на голові, обпалена під час нападу дракона, була вкрита плямами й рубцями. Він був близьким соратником і радником нової королеви, яка зміцнювала свою владу. Спостерігаючи за химерним лисим чоловіком у синій шкіряній мантії, Бірч відчув, як у ньому резонує магія. Відколи Кору прийняла людського хлопчика як свого компаньйона, свою домашню тваринку, маг не звертав на нього уваги.
— Ми позбудемося останків вашої матері, моя королево, щоб крижані Люті змогли зосередитися на своїй новій меті. — Він здійняв руку, даючи знак численним шеренгам за ними. Шестеро низеньких мамулів метушливо поспішали по протоптаній стежці від крижаного палацу, тягнучи ноші з тілом, загорнутим у бруднувату жовто-коричневу тканину. Це була королева Онн — жінка, що так довго мучила Бірча.
Мамули, які теж зазнали чимало знущань, робили те, що їм було наказано, демонструючи непритаманне їм завзяття, поки несли тіло до краю розколини.
Крижані Люті, застигнувши в шеренгах позаду них, залишалися абсолютно нерухомими. Нахмурившись, Кору глянула на загорнуте в саван тіло своєї матері так, наче навіть ця мінімальна церемонія була марною тратою часу. Довгими гострими нігтями вона роздерла тканину, що закривала обличчя Онн, явивши змарнілі, запалі риси мертвої королеви.
Бірч пильно вдивлявся в лице колись могутньої та жорстокої жінки, що завдала йому стільки болю. Він пригадав потрясіння на обличчі Онн, коли він убив її. Тепер обличчя мертвої королеви не виказувало нічого, зовсім нічого, проте дрож пройняв усе його тіло.
Кору змовницьки усміхнулася хлопцю, натякаючи на їхню спільну таємницю, а тоді прикрикнула на мамулів:
— Чого чекаєте? Скидайте її — чи відправити вас туди разом з нею?
Мамули перекинули ноші, і огорнене тканиною тіло покотилося у холодну блакитну порожнечу. Бірч відчув злостиве задоволення, побачивши, як Люта зникає в холодних глибинах льодовика. Мамули погомоніли між собою, а тоді скинули з обриву й ноші.
Хлопчик не подав виду, хоча зрозумів, про що говорили ці маленькі істоти. Вони по-своєму раділи смерті жахливої королеви, що винищила так багато їхніх одноплемінників. Бірч сподівався, що нова королева буде добрішою, і вирішив, наскільки зможе, допомагати мамулам.