Жінки, що працювали в Саруни, вважали так само й обговорювали це поміж собою, як і інші повії в сусідніх будинках розпусти. А оскільки ці жінки вміли ділитися секретами в інтимні моменти, їм теж вдалося поширити серед своїх клієнтів звістку про те, що емпра Ілуріс насправді все ще жива і чекає слушного часу, щоб повернутися на трон.
Деякі послідовники Ілуріс серед містян не стримувалися у висловлюваннях своєї зневіри. Чутки ходили вже так довго, що їхня віра почала слабшати й зникати. Декілька прихильників висміяли Семі, не бажаючи більше слухати її і змирившись з новими порядками в Ішарі.
Але більше дівчину лякали ті, хто вірив, що Ілуріс прийшла до тями, але вже не мав віри, що емпра виявиться достатньо сильною, щоб відібрати Ішару у верховного жерця. Ці охоплені сумнівами люди були найнебезпечнішими для справи худенької дівчини-підлітка з вулиці, яка говорила від імені емпри.
Семі зрозуміла, що якщо Ілуріс не з'явиться перед людьми найближчим часом і не згуртує їх, то вона втратить їх назавжди, і Кловуса вже ніколи не вдасться позбавити влади над містом.
На щастя, гетррени незабаром мали відплисти з ішаранським флотом, тож мало сенс дочекатися, поки ці навіжені союзники Кловуса заберуться геть. Семі сподівалася, що до того часу вона та її народ зможуть протриматися, зберегти силу своєї віри і продовжувати таємні молитви, які посилюють нового божка.
Гуляючи берегом моря, Семі опинилася біля напівзруйнованого храму гавані, де рибалки та портові вантажники приносили жертви божеству, що захищало їх, коли вони були у відкритому морі. Будівля обгоріла та зазнала значних руйнувань під час нещодавнього погрому, влаштованого божком Маґніфіки, якого жрець Ксіон намагався зупинити за допомогою божка свого храму. Обоє тоді загинули.
Після того, як божок гавані, зазнавши поразки, безслідно щез, до храму приходило зовсім мало вірян, але тепер Семі побачила на порозі храму кошики зі свіжими квітами, запалені свічки, дари хліба та риби, зокрема й пахучу скумбрію, залишену на порозі.
Двері були відчинені, і Семі, почувши голоси, увійшла. Всередині вона побачила молодого, спокійного на вигляд жерця, який звертався до невеликої групи вірян. Семі було знайоме обличчя цього чоловіка, але вона не одразу зрозуміла, хто це.
Ерікал привітно посміхнувся їй.
— Заходь, це місце для спокою та роздумів. Можна порозмислити тут, разом з усіма чи наодинці. Молитися божкам і знаходити втіху в їхньому товаристві.
Семі знала, що він її не впізнає, адже вона була простою дівчинкою з вулиці, коли кілька років тому принесла пожертву в його храмі. Навіть якби він згадав її, жрець нізащо б не здогадався, що тепер вона наступниця емпри Ілуріс.
Рибалки, портові робітники й корабельні теслі привітали її.
— Ми так зраділи, що хтось повернувся до храму гавані, — промовив рибалка з поріділим волоссям і густою бородою.
Семі зробила крок уперед, не зводячи погляду з жерця.
— Ви з Прірарі, не місцевий.
— Верховний жрець викликав мене сюди. — Його обличчя мало стурбований вираз. — За кілька днів мені, схоже, доведеться відплисти разом з гетрренами. Ми з моєю божкинею повинні їм допомогти.
Семі поглянула повз нього на лист чорного димчастого скла неправильної форми, подібний на бездонний отвір, що утворився на стіні. З його глибин виринув веселковий вихор кольорів, і дівчина відчула іскру у своєму серці, якийсь давній зв'язок.
— Твоя божкиня тут.
Вона згадала, як проникла в храм у Прірарі й запропонувала те єдине, що могла.
— Моя божкиня завжди зі мною, — відказав Ерікал. — І зараз вона дуже близько.
Двері заклинання замерехтіли, і димчасте скло стало більш прозорим, випускаючи сутність, яка вилетіла назовні, яскраво сяючи в повітрі. Віряни в храмі гавані вражено ахнули, а потім запосміхалися.
— Я виросла в Прірарі, — мовила Семі. — Батьків у мене не було, тож мені доводилося якось виживати. Одного разу я принесла жертву божкині — цій божкині. — Поки вона говорила, божественна істота ставала яскравішою, а її кольори — більш насиченими. — Це був просто пацюк, але то було все, що я мала.
Ерікал посміхнувся.
— Божкиня прихильно приймає кожне підношення, і вона пам'ятає тебе. Вона пов'язана з тобою.
Семі відчула сильне тепло, але воно було зовсім інакшим, не схожим на те, що линуло від божества, яке захищало Ілуріс під палацом.
— Усі божки однакові і різні водночас, пов'язані нерозривними узами, однак вони вільні у своїх рухах, керуючись при цьому потребами свого народу. — Жрець Ерікал зітхнув. — А мої потреби полягають у тому, щоб керуватися наказами верховного жерця. Я не хочу вирушати до старого світу, але Прірарі нічого не загрожує, поки мене не буде. Народ Прірарі має свою віру, і божкиня й надалі залишатиметься в їхніх серцях. — Він говорив так, наче намагався сам себе переконати.
Семі, не зовсім розуміючи власних дій, підійшла ближче до Ерікала. Позаду нього кружляла божкиня, нагадуючи хвилясту серпантинну стрічку. Семі простягнула руку, і, коли вона торкнулася цих яскравих кольорів, божкиня засяяла, ніби черпаючи в дівчині життєві сили, водночас віддаючи їй власну енергію у відповідь. Дівчина затамувала подих від цього незвичайного відчуття.
Помітивши, що відбувається, інші люди в храмі підійшли ближче, виказуючи своє благоговіння побаченим.
— Це так не схоже на божка гавані, — мовила одна стара жінка.
З вулиці заходило все більше людей, відчуваючи щось дивовижне у наново відкритому храмі.
Зосередившись на божкині, Семі відчула, як зміцнюється її власна віра, і вона раптом зрозуміла, що вони знайдуть спосіб врятувати Ішару, повернути емпрі її трон і віддати Кловуса до рук правосуддя.
Глибоко під землею Ілуріс знову прокинулася й простягнула руку, щоб відчути свого відданого нового божка, який кружляв навколо неї. Сутність раптом заіскрилася, наче отримуючи енергію звідкись ззовні. Бійці Яструбиної варти з полегшенням зітхнули і тихенько засміялися.
— Погляньте, матір, — сказав Вос, — якою сильною ви можете бути! Завдяки вірі народу і силі нашого божка ми відновимо нашу країну і зробимо її такою, якою вона й має бути.
Ілуріс усміхнулася.
24
Бірч розповів своїм мовчазним товаришам-мамулам, що їм потрібно зробити, адже в них були всі можливості для того, щоб дізнатися більше подробиць, коли і як саме змовники нападуть на королеву Кору. Істоти тінями носилися по коридорах, підслуховували під дверима і вміли ховатися, як миші. Їм вдалося підкласти кубики-самописи там, де їх ніхто не помітить, а згодом забрати їх звідти.
Іррі та інші зрадники здебільшого не звертали уваги на мамулів, але троє з них ненароком опинилися на шляху в Лютих і постраждали через це. Одному мамулі Ардо голими руками звернув шию і жбурнув тіло на підлогу; інший був зварений зсередини, коли роздратований маг Каррі вдарив його заклинанням, яке саме тоді практикував; третю жертву схопили двоє воїнів-змовників, яким захотілося випотрошити цього мамулу, просто щоб потренуватися.
Бірч болісно переживав втрати, знаючи, що мамули виконували його вказівки, однак вони безвідмовно робили те, що було потрібно, щоб допомогти йому. Він знав, що вони мають невисловлене, таємне бажання помститися своїм творцям, особливо за те, як з ними обходилися в часи правління королеви Онн. Хлопчику вже доводилося бачити, як вони вчиняли диверсії в крижаних кімнатах для заклинального сну, тихо вбиваючи десятки Лютих, — і жодного з них так і не спіймали. Тепер він бачив у їхніх очах рішучу й безжальну відданість. У мамулів нарешті з'явилося те, що вони хотіли робити.
Бірч знав, що ризикує.
За останні кілька місяців він показав мамулам, як їм самим виготовляти зброю. Вони завжди мали під рукою придатні для вбивства знаряддя — роги північних оленів, загострені кістки, шматки металу, — але не зробили з них нічого, що можна було б назвати зброєю. А тепер, завдяки його порадам, мамули мали вже понад сотню ножів, кожен з небезпечно гострим лезом.
— Обіцяю, що спробую поліпшити ваше життя, — сказав він. — Але ми мусимо перемогти.