Бірч переглянув записані зображення з усіх кубиків-самописів, виявив кожного зі змовників і дізнався їхні плани. У нього також були докази, які він міг показати королеві Кору, — коли настане час. Він повинен першим зробити свій хід.
Коли настали глибокі сутінки, а на холодному небі заграло сполохами яскраве полярне сяйво, хлопчик зустрівся з мамулами біля їхніх убогих халуп. Багато істот були голими, деякі носили якесь дрантя, в основному шматки тканини, що прикривали їхні тіла радше як прикраси, а не з якоюсь практичною метою. Проте це ганчір'я давало їм можливість ховати серед нього ножі. Сам Бірч сховав свою різьблену свинку в безпечному місці, а свій короткий ніж поклав до кишені.
Іррі та його поплічники без поспіху складали детальний план вбивства королеви, впевнені, що ніхто не запідозрить їхньої зради. Сам Бірч був переконаний, що Кору й не здогадується про своє неминуче вбивство. Вперше за довгий час він дозволив собі посміхнутися.
Ситуація була повністю в його руках, і він зможе показати свою цінність для королеви крижаних Лютих. Кору не була такою злостивою, як її матір, і якщо Бірч доведе свою корисність, то, можливо, йому вдасться переконати її подбати про мамулів.
У одній із задушливих халуп, в якій вони зібралися, він розказав мамулам, що вони мають робити далі.
— Іррі вбив мою бабусю. Він та інші вбили багатьох з вас. Це наш шанс, і, якщо ми врятуємо королеву Кору, я попрошу її зробити так, щоб Люті більше вас не кривдили.
Його мамули-бійці дружно здійняли вгору заточені шматки заліза і загострені оленячі роги. Вони тренувалися, встромляючи їх у сніг або занурюючи зброю у рештки туші вівцебика, якого добули мисливці.
— Ви знаєте, як убивати, — продовжував Бірч. — Сьогодні ви спробуєте це на практиці. Ми всі повинні діяти одночасно, інакше вони можуть попередити один одного.
Мамули загомоніли, перешіптуючись. Вони будуть рухатися, як єдиний організм, усі однаково; такими вони й були створені.
— Щоб убити одного Лютого, може знадобитися двадцятеро вас, — вів далі Бірч.
Мамули замурмотіли, запевняючи, що їх цілком достатньо.
Бірч відчув біль у серці від усвідомлення того, що багато цих істот, його друзів, неминуче загинуть під час задуманих ним несподіваних нападів. Люті вважали мамулів витратним матеріалом, але Бірч — ні. Навіть з рахуванням того, що атака стане несподіванкою, Іррі та його змовники будуть відбиватися і повбивають невинних мамулів.
І хоч ці думки ятрили душу Бірча, він не передумав — просто не міг. Якщо злочинна змова матиме успіх і Іррі стане правителем Лютих, то хлопчик і мамули постраждають набагато більше. Він знову відчув страшний холод, коли уявив, яким тоді стане їхнє життя...
З настанням ясної арктичної ночі мамули поспішили до палацу і, як завжди, взялися виконувати свої обов'язки. Блідо-зелене світло полярного сяйва проникало крізь товсті крижані стіни, створюючи моторошне світіння всередині. Коли призначений час настав, мамули розбіглися наперед узгодженими маршрутами, немов маленька армія. Під час звичної для них бурхливої діяльності вони видавали тихі звуки, але цього разу істоти мовчали. Цього разу вони не були безпорадними жертвами. Цього разу вони рухалися, як зграї хижаків.
Коли істоти розбіглися, Бірч узяв маленький мішечок, який сам змайстрував з клаптя тканини, наповнений крижаними кубиками-самописами, і попрямував до тронної зали Кору.
Маг Каррі сидів нерухомо у своїх покоях, схиливши голову. На ньому була синя шкіряна мантія, прикрашена рунами, кожна з яких була пов'язана з давно не вживаними заклинаннями. Він медитував, відпочиваючи без сну. Каррі ввійшов у глибокий транс і розмірковував про неминучу смерть королеви-узурпаторки. Іррі та його спільники вб'ють її дуже скоро, і Каррі займе місце по праву руку від нового правителя.
Маг згадував різні заклинання, відчуваючи слабкі ниточки магії, яка ще залишалася у світі. Раптом він почув скрадливе шарудіння позаду себе, відчув якийсь рух. Трохи відплющивши очі, він глянув крізь щілинки між повіками і побачив сірошкірих мамулів. Ці істоти завжди були зайняті виконанням незрозумілих завдань, які їм давала чи то королева, чи то вони самі собі їх вигадували. Мамули прибирали, прислужували і загалом не заважали, хоча іноді все ж плуталися під ногами.
Маг був роздратований тим, що вони порушили його медитацію. Він не кликав слуг, не просив принести щось поїсти. Каррі заплющив очі і спробував повернутися до своїх думок, спрямувавши увагу на центр зосередженості і з усіх сил намагаючись не помічати набридливих створінь.
Він знову розплющив очі, зрозумівши, що мамули не принесли ніякої їжі. Вони поводилися дивно.
Насупившись, він повернув голову.
Вони метнулися до нього з дивовижною швидкістю, рухаючись, мов хуртовина, зіткана з тіл, їх було близько двадцяти. Це було немислимо! А ще він помітив блискучі металеві предмети в їхніх руках.
Мамули накинулися на мага, не зронивши жодного звуку. Каррі підняв руку, щоб відігнати їх, але гострий ніж розрізав його долоню. Ще до того, як він встиг усвідомити перший спалах болю, на нього обрушився шквал ударів, десятки ножів і загострених рогів пронизували його шкіру, били в шию, груди, плечі. Оленячий ріг розсік йому обличчя. Інший — глибоко занурився в око.
А мамули, не спиняючись ні на мить, все кололи й кололи.
Ардо спав зі своєю теперішньою родовитою коханкою, намагаючись розслабитися перед ризикованим вбивством, в якому йому вже скоро потрібно буде взяти участь. Догідлива жінка виснажила його, виявивши неабияке завзяття і намагаючись вивідати в нього таємні новини. Не втримавшись, Ардо похвалився, що незабаром стане набагато важливішою фігурою серед крижаних Лютих. Сказано це було задля флірту і спокушання, проте Ардо відмовився розповісти їй більше. Він не міг їй довіряти, принаймні до того моменту, поки Іррі не зробить свій хід.
Усього через день Ардо допоможе вбити Кору. Після цього він зможе мати будь-яку коханку, яку забажає. Можливо, він навіть залишить цю, адже вона показала себе такою грайливою. Але зараз йому потрібно спати. Вона пригорнулася до нього, муркочучи від задоволення, і водила довгими нігтями по його щоці.
— Розкажи, що ти приховуєш, — наполягала Люта, — інакше я подумаю, що ти звичайний хвалько, який просто намагався затягнути мене в ліжко.
— Мені байдуже, що ти подумаєш, — відрізав Ардо. — Я вже й так отримав, що хотів.
Вона грайливо плеснула його по щоці, а потім перевернула на спину і вилізла на нього зверху. Довге біляве волосся спадало їй на плечі і лоскотало його обличчя.
— Скажи мені! — повторювала Люта, широко розвівши ноги. Ардо піддався плотським відчуттям, хоча насправді просто хотів спати.
Вона смикнулася від несподіванки.
— Що вони тут роблять? — Її голос прозвучав роздратовано.
Ардо, розплющивши очі, повернувся до дверей, де побачив цілий рій мамулів, нешкідливих створінь, які завжди рухалися прудко й полохливо, але ці бігли — бігли до нього. Вони тримали ножі.
Ардо спробував підвестися, але коханка сиділа зверху, притискаючи його до ліжка. За мить вони обоє були поховані під тілами мамулів. Грубі саморобні ножі штрикали й кололи, і Ардо відчував спалахи болю від незліченних ударів кинджалами, що впивалися в усі частини його тіла.
Коханка закричала, і з якоїсь безглуздої причини він не міг згадати її імені. А зовсім скоро він не пам'ятав вже нічого, бо хвилі болю від безлічі смертельних ран захлеснули його.
Бірч не давав мамулам якихось вказівок про те, чи вбивати свідків, але мамули вирішили зарізати заодно й жінку-Люту.
Діставшись тронної зали королеви, Бірч увійшов всередину з такою гордістю і впевненістю, яких не відчував уже давно.
Кору сиділа на троні. Знуджена та охоплена нетерпінням, вона бавилася із золотим реймером, що лежав на крижаному столику поруч. На гладкій холодній підлозі були розкидані ігрові фігурки, які Кору використовувала, щоб пересувати їх по мапі, плануючи військовий похід на південь.