Семі похитала головою.
— Ми вже надто довго їм це говоримо.
Ур-жерці та солдати прокладали собі шлях, розштовхуючи людей на площі, і в натовпі зчинилася колотнеча. Більша частина людей кинулася тікати в різні боки, але дехто залишився на місці, не бажаючи коритися, відтак ур-жерці наказали стражникам заарештувати їх.
Стара Аналера в розпачі вигукнула:
— Але ж час настав! Емпра обіцяла, що почне діяти вже зовсім скоро. — Вона повернулася до Семі, а Вос, вхопивши служницю за руку, намагався якомога швидше вивести її з площі. — Ми повинні підготувати шлях для неї.
Кілька тижнів поспіль Семі надихала групи прихильників емпри по всьому Сереполю, але їм потрібно було щось конкретне, за що вони могли б триматися. Коли Ілуріс прокинулася, Семі наївно очікувала, що все миттєво вирішиться. Проте емпра так довго була непритомна і залишалася такою слабкою й кволою, що навіть дивний новий божок не міг якимось магічним чином повернути їй владу.
Камергер Нерев колись зробив спробу визнати Семі новою емпрою, проте Кловус його убив. Занадто пізно Семі збагнула, що тоді їй слід було діяти більш рішучо і заявити про свої права на трон ще до того, як верховний жрець загарбав стільки влади. Але вона чіплялася за свою надію на Ілуріс — ця надія не була хибною, проте її сподівання не справдилися, — і Кловусу вдалося скористатися цим періодом безвладдя.
Аналера підтюпцем бігла поруч із Семі та Восом, і їм всім разом таки вдалося непомітно покинути площу.
— Ходімо, ми маємо піти до кузні Бурліна. Він був одним з найвідданіших прибічників емпри, до того як зник. Наші прихильники досі збираються біля його кузні, щоб дізнатися новини про емпру і потім переказати їх іншим містянам.
Пробираючись звивистими вуличками до району ковалів, Вос невдоволено пробурмотів:
— Я певен, що Бурліна та інших було вбито.
— Ніхто не бачив його тіла, — наполягала Аналера. — Наші люди вірять, що він повернеться, так само, як і емпра.
За штахетним парканом, що огороджував кузню, підмайстри все так само роздували міхи і діставали гарячу сталь з печі. Навколо кузні вже зібралося чимало незнайомих людей, і мало хто з них виглядав так, ніби прийшов на ринок, щоб купити добротний новий клинок. Дехто з натовпу впізнав Семі та Аналеру.
— Ми думали, що емпра буде з вами, — промовив один лисий чоловік з обгорілою на сонці маківкою. У його голосі звучало глибоке розчарування. — Ви казали, що вона прийде.
— Незабаром вона з'явиться в Сереполі, — відказала Семі, — і доведе, що верховний жрець — брехун і бунтівник. Наша законна правителька повернеться на свій трон, і ми знову станемо Ішарою. — Поки дівчина говорила це, вона відчула, як усередині неї щось заворушилося... новий божок. Її слова набули незнайомої їй раніше сили, і вона підвищила голос, заговоривши ще більш натхненно. Так зверталася до свого народу істинна емпра. Ілуріс часто наставляла її, проте це був перший раз, коли Семі по-справжньому відчула цю силу у своєму серці. Її слова, сповнені новою силою, зазвучали серед натовпу. — Я бачила Ілуріс на власні очі! Я розмовляла з нею. Вона одужала після страшного поранення, і ми щодня працюємо разом, обговорюючи, як зробити Ішару сильнішою.
— Тоді чому вона ховається? — запитав чоловік з тонким голосом. — Чому вона не тут, не з нами?
— Вона потрібна нам! — голосно простогнав хтось інший.
— Почуй нас, убережи нас!
— Вона не ховається, — гучним і рішучим голосом запевнив Вос. — Вона готується.
Семі відчула, як її переповнює нова незвідана сила. Дівчина зберігала впевненість перед прихильниками, проте не могла забути, як інколи Ілуріс сиділа, бездумно втупившись у кам'яну стіну, як торкалася свого обличчя, наче не вірила, що вона й справді тут. Одного разу Семі бачила, як емпра простягнула руку і дивилася, як сильно тремтять її пальці, аж поки їй, зосередившись, не вдалося вгамувати їхнє тремтіння.
— Скоро, — наполягала Семі. — Це буде скоро. Ви всі побачите. — Вона взяла пасмо волосся і простягнула його чоловікові, що стояв поруч. — Ілуріс дала мені це саме сьогодні. Вона хотіла, щоб ви відчули це, щоб знали, що вона з вами.
Здивований чоловік передав талісман наступній людині, а та — наступній. Вони перешіптувалися, і вони вірили. Підмайстри в кузні витріщилися на пасма емпри в руках вірян, і їхні обличчя, вкриті сажею та кіптявою, світилися від зачудування побаченим.
— Розкажіть усім про це. Я знаю, що ми давали ці обіцянки знову й знову, але тепер Ілуріс прокинулася. Вона повернулася — і ви побачите все завтра. — Семі ковтнула. От і все, вона взяла на себе зобов'язання щодо часу. Вос здивовано глянув на неї, а тоді впевнено кивнув.
Люди зітхали з полегшенням, деякі плескали в долоні, інші сміялися і обіймалися.
А потім налетіла міська варта. Хтось видав місце їхнього таємного зібрання, і озброєні солдати під стягом верховного жерця оточили район. Серед прибічників емпри здійнялася тривога, і люди стали розбігатися.
Вос схопив Семі за руку, тягнучи її за собою. Аналера відіпхнула дівчину з такою силою, що та, спіткнувшись, ледь не впала.
— Тікай! Вибирайтеся звідси. Я сама знайду дорогу.
Охоронці на конях вже були зовсім поруч, вони розмахували палицями і били беззбройних городян. Деякі солдати рубали мечами тих, хто чинив спротив. Здійнялися крики. Підмайстри вискочили з кузні, кинувши кліщі та розпечене залізо, і стрімголов понеслися вулицею. Вогонь, розгорівшись, охопив будівлю кузні Бурліна, і полум'я, впереміш з чорним димом, піднімалося все вище.
— Нам треба розділитися. — Вос відштовхнув Семі. — Ти спадкоємиця емпри. Ти маєш бути в безпеці!
— Аналеро! — Семі з жахом побачила, як охоронці схопили стару служницю разом з десятком інших бранців, але сама вона вже нічого не могла вдіяти.
Обличчя Воса потемніло, і він поспіхом потягнув за собою молоду жінку в бічну вулицю.
— Нам загрожує серйозна небезпека. Аналера знає, де ховається емпра, і вони будуть її катувати, поки не змусять розказати їм все!
Семі відчула, що її рішучість стає міцнішою.
— Тепер не залишилося жодних сумнівів. Ілуріс повинна повернутися, щоб врятувати нас усіх.
48
Бризки крові розліталися в повітрі на всі боки, миготіли тіні, все перемішалося у вирі жорстокої битви. Ґлік билася, покладаючись на свої інстинкти, наносячи удари кинджалом з димчастого скла і вбиваючи Лютих. Навколо яскравих реймерів Хоробрих точилися найзапекліші бої.
Через деякий час, коли навколо Ґлік один за одним загинуло вже чимало піщаних Лютих, її зір почав затуманюватися. На неї найшла дивна відстороненість, і вона почула якийсь неясний відгомін, побачила спогади й видіння. Картини грандіозних битв та епічних протистоянь з минулого нахлинули на неї крізь магічні розломи в цій древній землі.
Ледве усвідомлюючи, що робить, дівчина ще раз вдарила своїм обсидіановим ножем і відчула, як він розсікає плоть — плоть Лютого. Вона поранила ще одного ворога.
Ґлік кліпнула, її зір прояснився, і все навколо набуло чітких обрисів: з рани ллється кров, а на дівчину здивовано вирячився воїн із золотавою шкірою. Він застиг на якусь мить, а потім, поранений, але не вбитий, кинувся на неї, охоплений жагою вбивства, що палала в його очах, проте дотягнутися до неї не встиг — з його грудей несподівано виринув полум'яний клинок і розсік усе його тіло до самого низу. Востаннє схрипнувши, воїн помер, з його рота пішов дим.
Чет зробила крок назад, явно задоволена.
— Я знаю, що ти могла б убити його сама, дівчинко, але навіщо гаяти час?
Ґлік, ледь тримаючись на ногах, хапнула ротом повітря. Її подруга підскочила до неї і стиснула за плече.
— Ти поранена? З тобою все добре?
Ґлік змахнула зі щоки бризки червоної крові, що вже почала висихати, відчула її тепло.
— Чи може хоч щось бути добре?
Чет засміялася.
— Звичайно! Не так вже й багато Лютих залишилося в живих. Ми скоро вб'ємо останнього з них.
Дівчина чула, як навколо стихає шум і гамір битви. Її товариші по неволі билися будь-чим, що попадалося під руку, багато хто вихоплював зброю з рук мертвих піщаних Лютих. Сотні озброєних людських вершників прочісували вузькі каньйони у пошуках ворогів, які відбилися від основного загону.