Там на узбіччі долини, біля двох тополь козацьких… - це, звичайно, слова думи "Смерть козака в Кодомській долині" в варіанті, який співав Іван Стрічка.
В неділеньку святу то не орли сиві закричали… - початок думи "Плач невільників на басурманській галері", що була записана на початку ХІХ сторіччя.
Раз в неділю, дуже рано-ранесенько, Надлетіли соколи з далекої чужої сторони… - дума "Сокіл та соколя", яку співав Остап Вересай, і яку записали в 1873 році.
Даніель Чаплинський (Чаплицький) – легендарний, описаний вже Сенкевичем чигиринський підстаростій, якій відібрав у Хмельницького Суботів, багатократно насилав на нього своїх татар, майже до смерті побив сина Хмельницького, відібрав у гетьмана та пошлюбив славетну Гелену, в якій підкохувався старий козак (і яка потім наставляла йому роги з годинникарем). В "Вогнем та мечем" Сенкевич представив Чаплинського боягузом і негідником, якого Скшетуський викидає з корчми прямо до калюжі. Тим часом, після вибуху повстання Хмельницького Чаплинський вступив до коронної армії. Він був першим посланцем, який зміг вибратися в 1649 році з обложеного Збаража, і, що цікаво – навіть привів до короля бранця, якого спіймав під час своєї виправи.
Гей, видно, мушу вже без бандури гинути… - це дума "Смерть козака-бандуриста", вперше записана в 1926 році від кобзаря Дем'яна Симоненка в селі Стільно під Черніговом. Але ж думу цю він узяв з репертуару іншого кобзаря, Михайла Кравченка.
Розділ V
Гусари і панцерні впали до середини табору… - випадки, представлені на сторінках повісті є повністю фікційними, оскільки неможливо точно встановити, як насправді проходили козацько-польські зіткнення під Батогом. Відомо тільки, що в той день (1 червня 1652 року) мали місце бої польської кінноти з татарами, які закінчилися поразкою. По суті, опис атаки на козацький табір є описом сутички, що розігрувалася 13 червня 1638 року під Жолніном, коли козацький предводитель Остряниця втягнув в засідку військо князя Яреми. Вишневецький пробився тоді зі своїми хоругвами через декілька рядів возів, поставлених в закруті Сули. Однак, коли він кинувся в погоню за втікачами, частина козаків, що залишилася в таборі, зуміла зв'язати вози, відрізаючи військо князя від головних польських сил. Єремії Вишневецькому прийшлося тричі атакувати, ніж йому вдалося пробитися до своїх.
Тут три списи… - це, звичайно ж, польський герб Єліта, наданий, за легендою, Флоріанові Шарому на полі битви під Пловцями королем Владиславом Локєтком. За легендою, лицар був поранений трьома списами, і він лежав, тримаючись за витікаючи з живота кишки – і на пам'ять цього одержав герб зі схрещеними трьома списами.
…відразу видно, що то перстень дівки гулящої… - це польський герб Годзава, він представляє білу лілію в червоному полі. Герб походить з часів Владислава Германа.
… а тут куревська пизда… - це, звісно ж, Наленч, герб представляє білу хусту, зав'язану в коло, на червоному полі.
…три хери… - це, зрозуміло, герб Годзємба, на якому в червоному полі зображена сосна з трьома гілками та з п'ятьома коренями.
..діва на ведмеді… - це, звичайно ж, герб Равич, на якому ми можемо бачити дівчину в червоній (або ж срібній) сукні, з піднесеними руками, що сидить на чорному ведмедеві, який іде на золотому (блакитному, або ж червоному) полі.
Розділ VІ
ICR – ініціали короля Яна Казимира: Ioannes Casimirus Rex, які, однак, дуже часто читали як: Initias Calamitatis Regni – латинське речення, яке тлумачили як: початок нещасть королівства. Це мало зв'язок з фактом, що короля Яна Казимира вважали головним винуватим в нещастях Речі Посполитої.
Розділ VІІ
Таборові вози швидко зайнялися вогнем… - оборону табору бід Батогом значно ускладнила пожежа, яка швидко розійшлася всередині табору. Вогонь відокремив польську кінноту Собеського від іноземної піхоти Пшиємського та Гродзицького.