Еббі відчувала незручність, розмовляючи з людиною, яка одночасно розмовляє з десятком інших людей. Але ще гостріше вона відчувала злість і відчай. Її співвітчизники загинуть, якщо їй не вдасться переконати Зорандера надати допомогу.
— Скільки там д'харіанців? — Запитав чарівник. Еббі відкрила рот, щоб відповісти, але її перебив один з офіцерів:
— Легіон Анарго грунтовно пошарпаний, але подібний до розлюченого пораненого бика. Вони вже недалеко від своєї батьківщини, але з півночі їх відсікає Сандерсон, а з південного заходу тисне Мардейл. Анарго допустив помилку, пішовши через Кроссінг. Тепер він буде змушений або битися з нами, або відступати на свою територію. Ми повинні з ним покінчити. Іншого такого зручного випадку може і не бути.
Чарівник Першого Рангу потер гладко поголений підборіддя.
— І все ж точно їх чисельності ми не знаємо. Розвідники не повернулися. Ймовірно, вони загинули. І взагалі чому Анарго пішов через Кроссінг?
— Ну, це найкоротший шлях в Д'хару, — відповів офіцер. Перший Чарівник повернувся до чаклунки, щоб відповісти на питання, якого Еббі не розчула.
— Не бачу, як це можна зробити. Передай, що я сказав «ні». На підставі настільки хитких припущень я не стану плести для них таку мережу і нікому не дозволю.
Чаклунка кивнула й квапливо пішла.
Еббі знала, що у чаклунок мережею називаються особливі заклинання. Судячи з усього, чарівники теж користувалися цією назвою.
— І все ж, якщо така штука можлива, — гнув свою лінію бородатий Томас, — мені хотілося б побачити твою інтерпретацію тексту. Грунтуватися на книзі, якої більше трьох тисячоліть, — великий ризик. Знання, якими, володіли чарівники давнини, майже всі втрачені, і у нас немає ніяких ключів до того, як…
Вперше за час бесіди в очах Чарівника Першого Рангу загорівся гнів.
— Так ти, Томас, хочеш побачити те, про що я говорю? Всі заклинання?
Тон, яким були сказані ці слова, змусив оточуючих відразу замовкнути. Перший Чарівник розвів руки, змушуючи всіх відступити. Мати-Сповідниця жестом веліла всім розступитися. Чаклунка, яка призвела Еббі, зробила кілька кроків назад і потягла за собою молоду жінку.
Чарівник Зорандер легко кивнув, і один з чоловіків подав йому маленький мішечок з піском. Тільки зараз Еббі зауважила, що пісок був не просто розсипаний по столах — на ньому були написані символи. Її мати іноді творила заклинання за допомогою піску, але в основному користувалася іншими речами, наприклад, мощами або сушеною травою. На піску вона, як правило, вправлялася: заклинання, справжні заклинання, повинні виписуватися дуже точно, в строгому порядку і без єдиної помилки.
Перший Чарівник присів навпочіпки, взяв з мішка жменю піску і тонкою цівкою почав сипати його на підлогу.
Його рука рухалася з упевненістю, виробленою роками. Він завершив коло, потім зачерпнув ще піску і накреслив ще одне коло всередині першого. Схоже, він малював Благодать.
Мати Еббі завжди другим малювала квадрат. Все по порядку, від зовнішнього до внутрішнього, а потім, в останню чергу, промені. Чарівник Зорандер відразу намалював всередині малого кола восьмиконечну зірку, а потім промені — всі, крім одного.
Йому ще треба зобразити квадрат, що означає кордон між світами. Він був Чарівником Першого Рангу, тому Еббі вирішила, що він має повне право малювати інакше, ніж проста чаклунка з маленького містечка на кшталт Конні Кроссінг. Але інші чарівники, а також обидві чаклунки, обмінялися серйозними поглядами.
Зорандер намалював дві сторони квадрата, взяв ще піску і почав вимальовувати два недостаючі ребра.
Але замість першої прямої він намалював дугу, що йшла в глиб внутрішнього кола — того, який символізував світ живих, — і перетнув зовнішнє коло. Потім він накреслив другу дугу, теж виходячу за межі зовнішнього кола, і поєднав їх у тому місці, де залишився ненамальованим один промінь Світла. На відміну від інших точок квадрата вона розташовувалася за зовнішнім колом — тобто у світі мертвих.
Всі навколо дружно ахнули. На мить повисла тиша, а потім ті, хто володів чарівним даром, почали тривожно перешіптуватися.
Чарівник Зорандер випростався.
— Ти задоволений, Томас?
Лице Томаса стало таким же білим, як його борода.
— Хай береже нас Творець! — Він впритул подивився на Зорандера. — Рада не розуміє, з чим має справу. Це просто безумство!
Чарівник Зорандер відвернувся від нього і запитав Еббі:
— Скільки д'харіанців ти бачила?
— Три роки тому на наші поля обрушилася сарана. Всі пагорби навколо Конні Кроссінг були коричневими від неї. Так от. Мені здається, що д'харіанців я бачила більше, ніж сарани.