— Тиріоне!
Він вичавив із себе згідливу посмішку.
— Що я чую? Ражак кличе мене до бою на чесне поле?
— Ти плекаєш у собі велику слабкість — любов до хвойд, — почав князь Тайвин без жодних передмов, — і певну частку вини за це я, напевне, мушу прийняти на себе. Оскільки ти на зріст не більший за малого хлопчака, я довго забував, що насправді ти є дорослим чоловіком і маєш усі ниці чоловічі потреби. Тому час тобі вже одружитися.
«Та я ж був одружений. Хіба ви, батечку, забули?» Тиріон скривився і видав щось середнє між смішком та гарчанням.
— Тебе насмішила звістка про майбутній шлюб?
— Еге ж. Уявив собі, якою переможною красою сяятиме на весіллі наречений.
Утім, хтозна — може, саме дружини йому і бракує. А надто дружини з землею та замком, де можна сховатися щонайдалі від Джофріного двору… і ніколи не бачити ані Серсеї, ані батька.
З іншого боку, є ще Шая. «Їй це точно не сподобається, хай скільки вона клянеться, що вдоволена бути при мені хвойдою.»
Тиріон сумнівався, що звістка про Шаю притьмом переконає батька змінити його долю, тому випростався у кріслі щонайвище і мовив:
— Отже, ви хочете одружити мене з Сансою Старк. Але чи не образить Тирелів цей шлюб? Адже саме вони мають щодо дівчини свої задуми.
— Князь Тирел не чіпатиме питання про панну Старк аж до весілля Джофрі. Та якщо Сансу видати заміж до весілля, то чи личитиме йому ображатися, коли він жодного разу навіть не натякнув про свої наміри?
— Саме так, — додав пан Кеван, — і будь-які старі чвари пом’якшаться, коли ми запропонуємо Серсею Віласові.
Тиріон почухав запаленого рубця від свого носа — іноді він свербів просто жахливо.
— Його гнійна милість, наш ясновельможний прищ, перетворив Сансине життя на жалюгідне животіння, відколи помер її батько. І що ж на неї чекає далі? Не встигла вона здихатися Джофрі, як ви вже хочете видати її за мене. Якась неймовірна жорстокість — навіть для вас, пане батьку.
— Хіба ти бажаєш їй зла, хочеш скривдити? — спитав батько радше цікаво, ніж сердито. — Щастя дівчини — то не моя турбота, і не твоя теж. Наші союзи з півднем стоять міцно, як Кастерлі-на-Скелі, але ще треба здолати і привести на свій бік північ. А ключем до півночі є Санса Старк.
— Але ж вона ще дитина!
— Твоя сестра божиться, що вона вже розквітла. Якщо це так, то Санса — доросла жінка, готова до шлюбу. Ти муситимеш зірвати вінця її цноти, і тоді ніхто не посміє сказати, що шлюб не здійснено. Опісля можеш чекати хоч рік чи два, перш ніж візьмеш її до ліжка знову — це твоє право як чоловіка.
«Не треба мені іншої жінки, окрім Шаї» — подумав Тиріон, — «а Санса — мала дівчинка, хай там що ти про неї верзеш».
— Якщо ваша мета — вберегти Сансу від Тирелів, то чому б не повернути її до матері? Може, Робб Старк тоді охочіше схилить коліна.
Князь Тайвин кинув на нього погляд, повний зневаги.
— У Водоплині Сансина матінка миттю облаштує їй шлюб із якимсь Чорнолісом чи Малістером, щоб скріпити союзи свого синочка на Тризубі. На півночі її видадуть за панича з Мандерлі чи Умберів, ще й місяць не обернеться. Але і тут, при дворі, вона не менш небезпечна — це ми ясно бачимо з тирелівської оборудки. Тому Санса мусить вийти за Ланістера, і то швидко.
— Чоловік, одружений з Сансою Старк, зможе вимагати від її імені влади над Зимосіччю, — втрутився дядько, пан Кеван. — Хіба це не спадало тобі на думку?
— Не хочеш дівчини сам, то ми віддамо її комусь із твоїх братів у перших, — продовжив батько. — Кеване! Як гадаєш, чи досить вже Лансель зміцнів для шлюбу?
Пан Кеван завагався, перш ніж відповісти:
— Якщо йому привести дівчину до ліжка, то належні слова він скаже, але здійснити шлюб… ні, неможливо. Я б запропонував когось із близнюків, але Старки тримають їх у Водоплині. Геннин хлопець, Тіон, теж у них, бо інакше згодився б і він.
Тиріон не заважав їм зображати раду — він знав, що цю виставу грають саме для нього. «Отже, Санса Старк», почав міркувати він. Солодко пахне, солодко говорить, любить шовки, пісні, лицарські звитяги, високих хоробрих воїнів із вродливими обличчями. Тиріонові здалося, що він знову на мості з галер, і під ногами в нього трусяться хиткі дошки.
— Ти просив винагороди за свої намагання у битві, — безжально нагадав йому князь Тайвин. — Ось тобі нагорода, Тиріоне. Кращої ти навряд чи матимеш.
Він нетерпляче застукотів пальцями по столі.
— Колись я сподівався одружити твого брата з Лізою Таллі. Але Аерис ввів Хайме до Королегвардії, перш ніж ми встигли скінчити перемови. Коли ж я замість Хайме запропонував князеві Гостеру для Лізи тебе, він відповів, що хоче для дочки цілого чоловіка, а не половинку.